Депутати сільської ради населених пунктів Іванівка та Количівка, що в 5-ти кілометрах від Чернігова, 27 лютого 2013 року вирішили на своїй сесії внести зміни до генерального плану села Количівка та розробити детальний план території для перспективного розвитку.
Ці зміни з детальним планом на черговій листопадовій сесії того ж року сільська рада затвердила. Якраз це рішення стало в майбутньому спірною земельною ділянкою, яка становить не один гектар площі.
Згідно з наказом Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 4 листопада 2013 року деяким громадянам надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Після цього вищеназваною інституцією проекти землеустрою були затверджені. Таким чином після реєстрації права власності заявники стали господарями земельних наділів від кількох сотих до 2-х гектарів.
Однак у червні 2014 року Чернігівська обласна прокуратура звернулася до суду з позовом, мотивуючи тим, що відповідні рішення Іванівської сільської ради, до якої територіально належить і с. Количівка, є такими, що суперечать нормам існуючого земельного законодавства.
А відтак у своєму позові прокуратура наводила кілька аргументів для визнання судом наказу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області про дозвіл на розроблення проекту землеустрою та інших рішень, недійсними.
Вимоги обласної прокуратури Чернігівський районний суд задовольнив у повному обсязі. Відтепер власники земельних ділянок втрачали те, що ще кілька місяців тому отримали у свою власність. Зрозуміло, що «власники» землі не погодилися з таким рішенням суду і звернулися до вищої судової інстанції – апеляційної.
Апеляційний суд Чернігівської області повністю погодився з рішенням райсуду, про що й виніс відповідну ухвалу.
Не погодившись з таким підходом суду до справи, «власники» землі подали касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Цей суд не погодився з виводами попередніх судів і наводячи доводи-аргументи, підкреслив, що раніше прийняті висновки мають порушення норм процесуального та матеріального закону. А тому зазначив, що відповідно до статті 213 Цивільно-процесуального Кодексу України рішення будь-яких судів повинні бути законними і обґрунтованими.
Касаційна судова інстанція зазначила, що попередніми судами не встановлені фактичні обставини справи, не перевірені докази та не надано цим доказам правової оцінки, через що рішення підлягають скасуванню з передачею справи до нижестоящего суду.
Чи стануть Лариса Бачуріна, Олексій Журавльов та інші позивачі власниками земельних діялнок? Рішення залежить тепер від суду першої інстанції.
Редакція обов`язково інформуватиме про подальший хід «земельної» справи.
Сергій ВІТЕР, спеціально для видання «Біла хата»
