Я – щира та багаторічна шанувальниця прекрасної творчості народних поетів України і «Золотих письменників світу», нашого всесвітньо відомого творчого подружжя з міста-героя Чернігова – Тетяни та Сергія Дзюби. Тож, тільки-но почувши про їхній новий великий диво-твір – сценічну кантату для сопрано, тенора, флейти та фортепіано «Крила Симаргла», просто одразу ж, із задоволенням, уважно, кілька разів, прослухала та переглянула всі ці пісні, вже виставлені на Ютубі, популярних порталах і в соціальних мережах.
Взагалі, я постійно цікавлюся українським та зарубіжним мистецтвом, тож здивувати мене доволі складно. Однак кантата, котра звучить пів години, насправді, мене здивувала та вразила, – неймовірним, дивовижним, сміливим і таким чарівним авторським задумом! Тож маємо неповторну, дуже глибоку й водночас красиву, проникливу і зворушливу поетичну розповідь про життя людства на нашій планеті; про безкінечний всесвіт зірок і галактик та всесвіт окремої, таємничої, чудової людської душі. Ось так глобально, багатовимірно та небанально, надзвичайно розкуто, вільно, образно і головне – дуже цікаво!
Вабить національний український колорит, який проявляється в кожній пісні. Дивують мудрість, шляхетність, доброта, щирість та чистота почуттів і помислів. І все це – в одному органічно гармонійному творі, який пломенить, сяє, вражає та чарує почутим і побаченим. І, що особливо важливо, – це ж не якісь примітивні «шлягери», а унікально глибока, високодуховна симфонічна музика та прекрасний оперний спів, які привертають увагу широкого загалу, причому не лише в Україні, а й далеко за кордоном. Відверто кажучи, навіть не уявляю, як авторам вдалося поєднати таку потужну яскравість, пристрасть із чудодійною, камерною, тихою та затишною, молитовною витонченістю?!
Звісно, в цьому – велика майстерність видатних наших поетів Тетяни і Сергія Дзюби та знаменитого українського композитора, Шевченківського лауреата, професора Олександра Яковчука, який створив таку непересічну музику кантати. Зачаровують і спів Сергія Бортника (тенор) та Єлизавети Ліпітюк (сопрано), і віртуозна, блискуча гра Анатолія Вороб’я (флейта) та Анни Поліщук (фортепіано). Також я щиро аплодую чудовій мистецькій роботі звукорежисера Євгенія Жигуна та авторки прекрасних відеокліпів Надії Бойко. Це – професіонали найвищого рівня, і всі разом вони створили світовий шедевр, де надзвичайно вдало, органічно поєдналися вірші, музика, спів, гра, відео… Щиро дякую, друзі!
Кожна частина нової кантати заслуховує окремого захопленого відгуку. Я просто не можу не відзначити вальс «Не питай, чи кохаю», арію «І впаде яблуко», пісні «Це просто дощ», «Ти починаєшся» та «Я бачив нас обох»… Послухайте і подивіться – раджу від усієї душі!
Але особливо мене зачарувала і вразила пісня «Такої осені ще не було» на вірш Тетяни Дзюби. Як на мене, вірш пані Тетяни – просто геніальний, де кожна фраза – це неповторний, вишуканий, дотепний та унікальний афоризм. Це – так гарно, що хочеться повторювати за авторкою її неймовірну поезію, неначе цілющу молитву. Адже «такої осені ще не було од віку», тож мріється про справжнє диво: «У позолоти теплі ріки давай завернем журавлів». І якщо навіть інколи тихо бринить печаль, то це – напрочуд світлий смуток, котрий, справді, окрилює, вселяє віру та надію в наші чуйні серця. Тому і ми, і всі ці наші непрості та бентежні світи – не безнадійні.
Щиро вітаю авторів та виконавців – ви великі молодці та подвижники і справжні українці!
Олена Куннова,
головна бібліографка Чернігівської міської бібліотеки імені М. Коцюбинського
Тетяна Дзюба. Такої осені ще не було
Такої осені ще не було од віку
Мого, твого чи ще від створення землі.
У позолоти теплі ріки
Давай завернем журавлів,
Немов гусей, лозиною із вирію.
Давай нездійснене обернемо в «було».
Журба-жебрачка від туману сіріє,
Їй повні коси листя намело.
Вона чужа і мною підзабута,
Надломлена, з похилими плечима,
Вона уміє зникнути і бути,
А ще — твоїми дивиться очима.
