Лісове товариство, без перебільшення, вишукане та особливе й не лише через те, що ці люди працюють у лісі й захищають ліс – понад 300 лісівників з «Північного лісового офісу» філії ДП «Ліси України» зараз на війні, захищають Україну, понад третину з них – це працівники Ніжинського надлісництва.
З першого дня війни і понині лісівники підтримують своїх мобілізованих колег, допомагають усім необхідним та піклуються про їхні сім’ї. Провідний інженер з захисту лісу «Північного лісового офісу» Володимир Яковенко боронив Ніжин, пройшов пекло Авдіївки, де двічі отримав поранення, а після другого – важкого – його демобілізували, і він повернувся на роботу в ліс. Віднедавна Володимир став офіційним регіональним представником Спілки воїнів-лісівників на Чернігівщині, що дає йому можливість більш ефективно координувати допомогу воїнам-лісівникам, і не тільки.
«Наша Спілка – виключно для лісівничого товариства»
Ми зустрілись із Володимиром Яковенком на його дачі в селі Запоріжжя неподалік Ніжина. Здавалося б, більше сотні кілометрів від фронту, проте й сюди добре чути звуки артилерії.
Володимир Яковенко
«Це виходи на Сумщині, де йдуть бої, – пояснює досвідчений піхотинець. – Війна не так вже й далеко, як всім здається».
Кому-кому, а лісівникам Півночі це відомо добре. Можливо, через це багато з них взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини. Володимир Яковенко воював з першого дня, захищаючи від орд московитів спочатку рідний Ніжин, а потім такий далекий, але рідний для нас Донбас… Отримав два поранення під Авдіївкою. Дивом вижив. З війни він виніс для себе неоціненний бойовий досвід, віру в побратимство та уламки, які й досі нагадують про себе, живучи в його тілі власним життям та періодично викликаючи характерний кашель.
Його посада офіційно звучить як провідний інженер з охорони та захисту лісу відділу охорони та захисту лісу філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Проте всі, хто в темі, знають його як багаторічного єгеря, безкомпромісного борця з браконьєрами та чорними лісорубами. У цивільному житті він Володимир Яковенко, а для побратимів – «Рейнджер».
«Керувати Спілкою я не рвався, якось воно йшло своєю чергою, бо ще до посади організовував збори для хлопців і допомагав їхнім родинам, – надає пояснення щодо свого нового статусу «Рейнджер». – Наша Спілка – виключно для лісівничого товариства, для тих, хто воював і хто воює, їхніх родин та родин загиблих. На жаль, держава та громади надають воїнам та їх родинам дуже мало часу, тому ми знаємо, що якщо самі собі не допоможемо, то нам ніхто не допоможе».
– Володимире, а яка кількість лісового товариства наразі на війні?
– Станом на зараз по «Північному лісовому офісу» воює більше 300 чоловік. По території Ніжинського надлісництва – близько 130 чоловік, більше, ніж третина від загальної кількості. Демобілізованих по всьому Північному лісовому офісу 21 ветеран, по Ніжинському надлісництву – 11. Переважно ці демобілізовані за віком та після поранення.
– Чому обрали саме Вас на посаду керівника Спілки?
– Відверто кажучи, не знаю. Мабуть, через мою активну позицію. Я ще з минулого року по Ніжинському надлісництву, де постійно, так би мовити, «варюсь», об’єднав усіх наших. Ми створили групу, спілкуємось, вибиваємо разом гарантії. Якщо треба кому допомога, то я всіх обдзвонюю і все організовую. Було таке, що хлопці, з якими я воював, їх відтягнули з Донбасу на Сумщину, то через лісівників дуже їм допомагали. Всі свої зв’язки використовую, щоб допомогти всім, хто просить, бо сам знаю наскільки там важко.
– Наскільки ця допомога суттєва?
– Щоб не казали на галузь, але в плані допомоги армії – допомога колосальна. Це без пафосу. Що стосується нашого товариства, то ми щотижня обдзвонюємо всіх мобілізованих, питаємо, що треба. Той, хто не соромиться, – каже. Треба бронежилет – скинулись, купили! Автомобіль? Скинулись, Спілка докинула, купили. Все, що треба для перемоги, щоб хлопці били ворога, – ми даємо.
– Чи правда, що ДП «Ліси України» доплачує лісівникам, які повернулись з війни?
– Правда! ДП «Ліси України» всім учасникам бойових дій доплачує 20% до посадового окладу. За ввесь цей час не було в цьому плані жодної осічки. Крім того, «Ліси України» виділяють кошти для опалення учасникам бойових дій та їхнім родинам. Цього року дали по 7,5 тисяч гривень.
Серед браконьєрів багато ухилянтів, навички яких стали б у нагоді на фронті
Під час нашої розмови до Володимира підходить молода лайка.
«Оце приблудилась і живе тут, – посміхається Володимир. – Мабуть, відчуває споріднену душу. Вже просив знайомих, щоб її забрали, бо тут поруч мешкають люди, а це ж все-таки мисливець – не дай Боже, подушить ще свійську птицю», – переживає він.
Але це лише страхи – пес, хоч і молодий, проте свого нового господаря розуміє з півслова. «Рейнджер» назвав свого нового друга іменем Лабубу. Каже, що Лабубу дуже любить гуляти в лісі, як і його господар. Однак часу на це у Володимира зовсім немає – тижнями з лісу не вилазить. На його новій посаді роботи побільшало, розширилась не лише зона відповідальності, але й територія – тепер це вся Чернігівська та Сумська області. Основне завдання – протидія незаконним вирубкам та браконьєрам.
Гірко зізнаватись, але людську сутність важко змінити, навіть війна не вплинула. Ті, хто без будь-яких правил вибивав у лісі все живе, робить це і надалі, навіть під вибухи гармат. Володимир Яковенко в цьому особисто не раз переконувався, бо не раз ловив у так званій «сірій зоні» і чорних лісорубів і браконьєрів. Але що з того?
«Держава витрачає колосальні ресурси, щоб уберегти ліс та тваринний світ, проте відповідальність за порушення закону – надто м’яка. Єдине, чого бояться браконьєри, – це ТЦК. Серед стрільців у лісових мешканців багато таких «сміливців», навички яких знадобились би на війні», – обурюється інженер захисту лісу.
За його словами, чинне законодавство щодо боротьби з браконьєрством – недосконале.
«Роблю висновок наразі, що держава не зацікавлена у збереженні лісів та тваринного світу. Хоча ми не полишаємо надії на те, що все зміниться», – висловлює оптимізм Володимир Яковенко.
Нова посада регіонального керівника Спілки воїнів-лісівників дає Володимиру можливості додаткового впливу на владу вже як представника громадськості. Тож, якщо не буде зрушень, цілком можливо, що лісівники від імені своєї Спілки будуть звертатись до Уряду, бо коли немає відповідальності, браконьєрство буде процвітати.
Віталій Назаренко, фото автора
Головне фото: Володимир Яковенко разом із головою Спілки Володимиром Ковальчуком
