Пробачте, люди, що не вас люблю!
Я сам із вас і знаю ваші вади —
З обох боків, і спереду, і ззаду.
Та й звик себе судити без жалю,
Отож не вас, о рідні, я люблю.
А без любові, кажуть, не прожити.
І я несу братам і сестрам меншим
Свою любов. Крилатим — щонайперше .
А ще люблю я ріки, гори, жито,
Бо без любові як на світі жити?
Люблю я древо і люблю траву.
Вважає дехто, що цього замало,
А інші кажуть: головніше сало.
Якщо те правда, я і не живу,
Хоча люблю і древо, і траву.
Але ж поки що начебто живий.
Хоча й грішу багатолюбством. Боже,
Молюсь, аби простив, бо я не можу
Без рік, і гір, і птахів, і трави…
Та й без людей також я неживий…
Олександр Олійник
* - Збірник поетичних творів Олександра Олійника «Усе переходить у спомин» (видання 2009 року) можна придбати в культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» за дресою: Чернігів, вул. Шевченка, 9.
