Хочу висловити свою думку ось із якого приводу.
Багато хто через відомі всім події критикував наприкінці минулого і на початку цього року бійців спецпідрозділу «Беркут». І не скажу, що неправильно. Але одна справа — критикувати, а інша — паплюження до неможливості. Хіба не зрозуміло, що не всі спецпризначенці дуже жорстко й жорстоко ставились до протестувальників і тим більше — стріляли в них і… самих «беркутят» теж. Більшість на цій службі, а я в цьому впевнена, нормальні хлопці, тільки, можливо, з більш притаманною такою рисою, як справедливість і готовність у будь-яку хвилину захищати державний устрій та існуючу владну систему від злочинних посягань, від кого б вони не надходили. Тут можна говорити багато чого, але скажу одне — після свідомого й непотрібного знищення такої служби як «Беркут» сталося так, що в скрутній для країни ситуації нікому було захищати ані державний устрій, ані й самі державні інституції. Більше того — як тільки сталося лихо, особливо це помітно на Сході України, всі як один заволали: чому міліція не втручається, чому вона не охороняє держустанови, де ті спецпризначенці і тому подібне.
Правоохоронці опинилися у такому становищі, коли не знаєш, кому підкорятися — і так погано, і так неправильно. А як правильно? Хто підкаже? Коли сама влада не знає, як діяти в ситуації, що склалася.
Я — теж мати міліціонера. І мій син служить у спецзагоні «Сокіл», але я і мій чоловік виховали його, вважаємо, правильно. Він чесна, порядна людина, готова завжди прийти на допомогу іншим…
Свого часу військовий лікар Геннадій Чалов написав прекрасний поетичний твір «Матері міліціонера», який актуальний і сьогодні.
С тревогой сына своего
В ночь провожаешь, мать,
Ведь стало буднями его
Преступность пресекать.
Курсант, вчерашний постовой,
Он розыск выбрал сам.
И стал мужать мальчишка твой
Не днями — по часам.
Припомнишь ты теперь не раз,
Как «ма-ма» он слагал,
Как был ершист он и вихраст,
Как разлучал вокзал.
А сколько было дней, ночей
И молодости в них?!
Казалось, не было звончей
Рассветных дней твоих.
Был у него горячий день,
Но что готовит ночь?
Каких он повстречал людей,
Кому спешит помочь?
Ты отдала все, чем жила,
А значит — жизнь саму
Ему на добрые дела,
И многим потому.
Антоніна Ч., м. Чернігів (вказую прізвище лише для редакції, бо не хочу, щоб у сина через мене були на службі неприємності)
