Його дитинство затьмарила війна, а тепер, на схилі літ, доводиться знову переживати іншу, але не менш жорстоку й руйнівну. Можливо, саме тому він усе життя присвятив відновленню та творенню, зокрема догляду й вирощуванню лісів.
Федір Ілліч Ханін понад півстоліття віддав плідній роботі в Городнянському держлісгоспі, а 10 березня відсвяткував свій поважний 90-річний ювілей.Він не прийшов до лісу хлопчиком, юнаком чи дорослим чоловіком – він просто народився в Придонецькому лісництві на Харківщині. Звідти його сім’я тікала від війни до родичів на хутір Берестянка. А згодом батьки повернулися до звичної роботи вже в Петрівському лісництві Ізюмського району.
Ще у четвертому класі Федір почав брати участь у лісових роботах, допомагаючи старшим на відводах і ділянках. Тож після семи класів місцевої школи він без вагань вступив до Чугуєво-Бабчанського лісотехнічного технікуму. Молодий випускник отримав направлення на Городнянщину і розпочав роботу об’їзником у Кам’янському (тепер Невклянському) лісництві.
Молодому спеціалісту одразу випало пройти через чимало випробувань. Однією з найнебезпечніших справ тоді була боротьба з лісовими крадіями. Лісівники намагалися ловити тих, хто хотів легкої здобичі у вигляді деревини, а ті у відповідь іноді навіть відкривали вогонь по охороні, адже після війни зброї вистачало. Лісівники теж стріляли у відповідь, щоправда, не прицільно — просто в той бік.
– Звичайно, ми розуміли, що в умовах тієї руїни людям просто ніде було жити і краливони колоди не для наживи, а щоб збудувати бодай благеньке житло. Тому лякати лякали, але жорстко не переслідували. Проте систематичний нагляд за лісом приніс свої плоди: красти таки перестали, – пригадав Федір Ілліч.
За 52 роки сумлінної та відданої праці Федір Ханін пройшов усі щаблі лісівничої справи. Він був помічником лісничого Городнянського лісництва, лісничим Моложавського лісництва, інженером з охорони та захисту лісу, мисливствознавцем, провідним інженером лісового господарства і 25 років обіймав посаду головного лісничого Городнянського держлісгоспу. Свої кар’єрні досягнення він дотепно прокоментував:– Я нагороджений Знаками за 10, 20, 30 і 40 років бездоганної служби в Державній лісовій охороні України, а коли відпрацював 50 літ, то з управління зателефонували й, вибачаючись, повідомили, що відзнаки такого «номіналу» не передбачено!
Для справжнього лісівника найціннішими є не заслужені нагороди, а досягнення, що й досі приносять користь. Під його керівництвом з нуля зводили контору та виробничі приміщення Моложавського лісництва, створили тракторну бригаду лісгоспу, яка працювала на ділянках усіх лісництв підприємства. У Моложаві збудували першу сушарку, започаткували власну заготівлю насіння і, як наслідок, повний цикл лісовідновлення — від зернини до зрілого дерева. З особливим теплом ювіляр згадує свій «Ханінський» ставок у лісі біля Лютежа, задуманий як водопій для диких тварин, а став справжньою окрасою лісу та улюбленим місцем відпочинку для колег і земляків.
За півстоліття роботи в лісі траплялися і кризи, і труднощі, які доводилося долати разом. У 60-х роках минулого століття сильний сніголам пошкодив чимало лісових насаджень та природних лісів, але лісівники старанно очистили ділянки від поламаних дерев. Так проріджені ліси згодом дали деревину найвищої якості, адже дерева там виросли високими й міцними. Пізніше рятували ліси від соснового шовкопряда, що загрожував усім хвойним насадженням одночасно.– Ми тоді не боялись ані труднощів, ані роботи. Тільки дістатись по бездоріжжю на коні від Городні до Моложави – то вже було випробування. Попри невеличку зарплату, лісівники вміли працювати і відпочивати, а які свята усім колективом влаштовували! – з теплом пригадав Федір Ілліч.
Колектив лісівників став важливою частиною життя нашого співрозмовника. Йому довелося вчитися протягом усього життя, адже ця наука була більше практичною, ніж книжною, і ґрунтувалася на досвіді кількох поколінь.
Особливою гордістю лісівника-ветерана є коло нинішніх колег-лісівників, до професійного становлення яких він також причетний. Серед них — Володимир Аніщенко, Олександр Демянцев, Сергій Заяць, Ярослав Коваль та багато інших.
Федір Ілліч береже як найціннішу реліквію парадну форму лісівника, яку вдягає на найважливіші події, зокрема й на свій поважний ювілей. У його дворі в окремому великому горщику вже кілька років росте ялинка, яку на Новий рік урочисто заносять до хати, а після свят повертають на вулицю. До того ж, з кожної пенсії ювіляр перераховує кошти на ЗСУ, аби війна швидше закінчилася.
Павло Дубровський. Фото Миколи Тищенка
