Плоди як у винограда, а смак – як у ківі! Актинідія – це вид плодових рослин, суто вітчизняної селекції. Вивели її в часи української незалежності ботаніки Національного ботанічного саду імені Гришка. На вигляд – витка ліана, яка характеризується високою продуктивністю, морозо- та зимостійкістю, стійкістю до шкідників та хвороб в умовах інтродукції. Це – цінна ягідна культура, плоди якої дуже смачні і ароматні, мають лікувально-профілактичне значення та дієтичні властивості. Садівник і ботанік-самоучка з Ніжина Василь Река вирощує на своїй експериментальній ділянці три види актинідії. Каже, що це рослина для лінивих – вона дуже проста в догляді та пристосована до наших умов.
20 кілограмів з одного куща? Запросто!
Про Василя Реку ми колись вже писали як про людину, яка вирощує екзоти. В його теплиці під Ніжином росли та плодоносили інжир, лимони, банани… Чому росли? Нещодавня пожежа, яка виникла через несправності з опаленням, зруйнувала теплицю та всі екзотичні рослини. Згоріло все! Благо, пан Василь – із тих людей, хто ділиться, тож не переживає, бо за бажанням все можна відновити, а інжир чи банани попросити по сусідах, яких він раніше щедро ними ж наділив.
Втім, не всі екзоти знищила пожежа. Скажімо, деякі види інжиру, які Василь Река висадив у відкритий ґрунт задля експерименту, ростуть на його невеликій ділянці поруч зі знищеною вогнем теплицею. До екзотичних рослин можна віднести і донедавна малознайому для українців рослину актинідію, яка плететься, як виноград, має гладенькі плоди та смак ківі. Вона особливо подобається пану Василю.
«Ось це, дивіться, «Київська крупноплідна», – показує на ліану садівник. – Плоди мають зелене забарвлення і крупні, як у сливи. А ось це – «Пурпурна», вона найсмачніша. Плоди менші, ніж у «Київської крупноплідної», але на смак це – фантастика. Третій сорт – «Аргута».
Актинідія – це дводомна культура, і для забезпечення високої продуктивності її насаджень на ділянках необхідно одночасно висаджувати чоловічі та жіночі рослини у бажаному співвідношенні один до п’яти.
«П’яти сортів у нас, на жаль, немає, але наш «Дон Жуан» і з трьома непогано справляється, – каже чоловік. – «Дон Жуан» – це чоловічий сорт, він агресивніший, його ліани більше розростаються, ніж у жіночих сортів, тому треба контролювати».
Запилюються між собою рослини у період цвітіння.
Відстань між рослинами – 4-5 метрів. Цього цілком вистачає, хоча актинідія може розростатись гіллям до 20 метрів і плестись, як виноград, Щоправда, на відміну від винограду, рослина не має вусиків.
«Єдине, що не любить актинідія – так це обрізування, – пояснює специфіку догляду садівник. – Якщо треба обрізати, то краще це робити влітку, по зелені. А якщо по осені чи весні, то гілка після обрізки на 60 відсотків висихає».
Загалом же Василю Реці ця культура перш за все подобається тим, що вона невибаглива і підійде навіть тим, хто ніколи не займався садом.
«Вона спокійно витримує до 27 градусів морозу, її не треба вкутувати на зиму, як виноград, а родить так, що дай Боже, – розповідає ніжинець про переваги «українського ківі». – На кущі, що росте всього п’ятий рік, я зібрав відро плодів. Висіли до самих заморозків, а смак не передати словами. Хто спробував – відмовиться від винограду».
Садівник ділиться особливостями розмноження диво-рослини.
«Сортові жіночі рослини для насаджень одержують лише способом вегетативного розмноження, тоді як чоловічі рослини-запилювачі можуть бути як вегетативного, так і насіннєвого походження, – розповідає Василь Река. – Численні дослідження наших науковців свідчать, що саме сіянці краще пристосовуються до нових умов зростання, вирізняються вищою адаптивною здатністю, підвищеною стійкістю до негативних чинників навколишнього середовища порівняно з вегетативно розмноженими рослинами. Ми свої саджанці прокопуємо, відсаджуємо, дорощуємо, а потім продаємо. Висаджувати треба у дворічному віці, а плодоносити рослина починає вже на четвертому році».
Актинідії властива щорічна висока урожайність – в середньому 20-30 кіло плодів з ліани, а за умов вирощування рослин на двоплощинних опорах – 50-70 кілограмів.
Ківі, яке вивели українці
«Культура і справді унікальна, але чому про неї раніше мало хто чув, та й у рідко яких садах вона є?» – цікавлюсь у чоловіка.
«Спроби пристосувати ківі до наших умов були, але не зовсім вдалі, а от київським науковцям таки вдалося вивести щось цікаве. Експериментуючи з диким ківі та культурним, створили актинідію, – пояснює Василь Река. – Ця рослина виведена виключно вітчизняною наукою, створила її ботанік Надія Василівна Скрипченко, кандидат біологічних наук, співробітник Національного ботанічного саду імені Гришка Національної академії аграрних наук України».
За словами садівника, ті сорти, що є в нього, йому подарувала Надія Скрипченко під час однієї з виставок.
«Знайти нормальні саджанці зараз важко, багато спекулянтів на ринку, – каже чоловік. – Ми вже неодноразово обколювались із цим. А пощастило нам, коли перетнулись на виставці з Надією Василівною – вона нам дала кілька сортів на дорощування і застерегла, щоб у жодному разі не вкутували, а вирощували як є. Все, як бачите, прижилось».
Василь Река веде здоровий спосіб життя, тому актинідію цінує і за її унікальні оздоровчі властивості. Так, завдяки високому вмісту біологічно активних речовин, зокрема вітаміну С і специфічного ензиму, що діє на організм людини аналогічно ферменту папаїну, плоди стимулюють розщеплення та засвоєння білків в організмі людини.
«Рослина дуже корисна, особливо сприятливо впливає на шлунково-кишковий тракт», – говорить про лікарські властивості плодів актинідії пан Василь.
Не ділянка, а дослідна станція
Невелика ділянка, розміром всього в п’ять соток – більше схожа не на город, а на приватну маленьку дослідну станцію. На цих малородючих пісках Василь Река разом із своїм другом та партнером Віталієм Ксилем рясно розташували до 50 видів рослин, а скільки тут сортів – важко порахувати. Скажімо, на одному дереві яблуні може розміщуватись до 16 сортів яблук. Все це – задля апробування найкращих із них.
«Чим ще можете похвалитись, окрім актинідії?» – запитую у садівника.
«Якщо по врожайності, то це – ожина. У нас було її до 20 видів, збирали в різних куточках України та Європи, але залишили тільки чотири види – найстійкіші. Ось це «Жозефіна» – прекрасні ягоди, саме стебло не колеться. Кущу шостий рік, і щороку щонайменше до 50 кілограмів плодів із нього ми беремо, – каже Василь Река. – Є ще два колючі сорти, теж непогані. Специфіка ожини полягає в тому, що вона виросла, відплодоносила і сохне, а потім проростає новими пагонами, подібно до малини».
До речі, з малиною у ботаніка-самоучки така ж історія, що і з ожиною.
«У нас було її близько 30 сортів, але залишили всього чотири, – продовжує Василь Река. – Найкраща, як на мене, – це ремонтантний сорт «Рева», всі зупиняються на ній. Кажуть, смачнішої малини немає».
Поруч із малиною росте ірга – щось середнє між чорницею та смородиною, але без кислоти. А ось – гібрид сливи, аличі та абрикоса – «Ракета».
«Їх у нас є ціла колекція – є ранні, є пізніші. Кожен рік плодоносять, роботяги такі, – говорить про «Ракету» пан Василь. – У неї 33 хромосоми, вона не хворіє, чим більше обріжеш, тим крупніші плоди. Вивели цей вид теж у нас, на одній із дослідних станцій Донеччини».
Дарма, що лимони в теплиці згоріли, адже на ділянці у роботящого ніжинця росте їх прекрасний замінник – аронія: хоч і кисла, але надзвичайно корисна, добре плодоносить і не боїться наших морозів.
Василь Река живе своїми рослинами, а разом із тим і вони допомагають йому триматись на плаву. Адже клієнтів у невеликого приватного розсадника вистачає, тож по деяких видах рослин ніжинець не встигає задовольнити попит.
«Увесь секрет у якості, – пояснює успіх власної справи Василь Река. – Перед тим, як щось продати людям, ми сто разів перевіримо, що ми продаємо».
Незважаючи на весну – благодатну пору для висадки рослин, багато замовлень чекають своїх клієнтів у спеціальних п’ятилітрових горщиках, закопані у землю.
Віталій Назаренко, фото автора
