Незважаючи на молодий вік, Юрій Лаврик із Коропа має вже певний досвід і знання, що стосуються рибного та водного царства.
Ще з дитинства Юрій не уявляв подальшого життя без відчуття духу природи. Невипадково, мабуть, свого часу хлопець вступив до провідного вищого навчального закладу — Національного університету цивільного захисту України, де навчався на факультеті «оперативно-рятувальні сили».
До подробиць знає не тільки свою професійну специфіку, а й ту сферу, що найбільше припала до душі. Це — світ рибалки і все, що його оточує. Недарма Юрія, як він сам зізнався, надихає любов до природи та все, що викликає захоплення.
А ще Юрій дає свої практичні поради тим, хто їх потребує, на сторінках всеукраїнського «риболовецького» часопису «Світ рибалки».
Сьогодні у нас у гостях — справжній професіонал-рибалка Юрій ЛАВРИК (на фото) з Коропа, який уперше у нашому виданні розповідає про деякі аспекти ловлі річкових «хижаків».
Юрій ЛАВРИК:
— Нещодавно я рибалив на своєму улюбленому перекаті, мені так і не вдалося нічого зловити… Причина була не в поганому клюванні або в неправильному розташуванні зірок на небі — всю прибережну ділянку щільно обклали сітками. Переїзд на інше місце теж нічого не дав, оскільки, як вдалося з’ясувати, зовсім недавно тут пройшлися завзяті прихильники електровудки…
Не хочу використовувати сталих класичних фраз із побажанням багатих уловів, просто звернуся, в першу чергу, до тих горе-рибалок, для яких усе прекрасне, що нам дає захоплення риболовлею, втратило всякий сенс перед жагою легкої здобичі й наживи. Пам’ятайте: для істинного рибалки спілкування з живим світом природи набагато важливіше за кількість виловлених хвостів! І не забувайте про те, що ми повинні зберегти всю красу і багатство наших річок, щоб діти і внуки наші могли насолоджуватися красою цього світу. Давайте, панове, дружно викинемо сітки й електровудки та, озброївшись спінінгами і вудками, зануримося у прекрасний світ цього воістину захоплюючого виду лову!
Практика
Юрій ЛАВРИК
Давно помітив: серед нашої братії — рибалок досить поширене явище, коли спінінгіст, вийшовши на ділянку з мілководдям і навіть не спробувавши половити там рибу, з незадоволеним виглядом згортає снасть, обходячи це місце стороною. На мій погляд, є дві причини такої омани у ставленні до перекатів. Перша — це хибне переконання в тому, що таких місць хижа риба уникає: мовляв, мілко дуже, та й влаштувати засідку їй ніде. Другий чинник пов’язаний з деяким консерватизмом багатьох рибалок, які вважають за краще ловити рибу дідівськими способами і снастями.
З особистого досвіду можу навести не один приклад, коли варто тільки витягнути першу рибину, як моментально з усіх боків збігаються «профі», екіпіровані спінінгами з рапіри, і починають важкими хиткими блешнями прочісувати місце, де глибина лише метр. І так хльостають довкола, що тобі вже немає місця, куди закинути! Природно, всі вони так і залишаються ні з чим і, «піймавши» пару зачепів та міцно вилаявшись, розходяться «по своїх місцях», у той час як ти витягаєш черговий трофей…
Для успішного полювання за хижаком на річкових перекатах вибір снасті має чи не вирішальне значення. Щоб довести це, достатньо розібратися в тому, чому при лові на перекаті щастило мені й не щастило згаданим вище «консерваторам».
Грубий і важкий спінінг з «Невкою», оснащеною волосінню 0,5 мм, не дозволяє закидати легкі приманки, а саме на них і доводиться робити ставку при лові на мілководді. Важкі блешні моїх горе-опонентів після потрапляння у воду відразу ж досягали дна і замість того, щоб своєю грою привертати увагу хижака, волочилися по дну, чіпляючи все, що завгодно, крім риби. Звідси якраз і формується помилкове переконання в тому, що на перекатах зі спінінгом робити нічого і риби там немає.
На перекатах для успішного лову цілком підійде спінінг середнього або легкого класу і безінерційна котушка розміром 2500 – 3000. За моделями конкретних порад давати не буду, але особисто я віддаю перевагу котушці «ТІСА».
Волосінь — монофільна перетином 0,28 – 0,3 мм. Потреби у використанні плетеного шнура немає, оскільки високої чутливості від снасті тут не потрібно, а от виграти 5 – 10 м у дальності закидання приманки не завадить.
Вудилище підійде з тестом 10 – 40 г або 5 – 25 г довжиною 2,7 –3,2 м. Cтрій вудилища особливої ролі не грає і може бути будь-яким, залежно від смаків і темпераменту рибалки, але, на мій погляд, усе-таки кращий середній стрій, що дозволяє використовувати різноманітні приманки. Така снасть легко може впоратися з хижаком будь-якого розміру. Та й боротьба з чотири-п’ятикілограмовими щуками і жерехами за допомогою ультралайтової снасті — заняття радше для переконаних естетів, ніж для практичних рибалок.
Варто сказати, рідко я йшов із риболовлі на перекаті без улову. Основні трофеї спінінгіста тут — окунь, щука, жерех, а в сутінковий час — головень, язь і судак. Якщо ж поблизу розташований вир, то є непогані шанси зустрітися із сомом.
Окунь
Ця риба є найбільш частою здобиччю спінінгіста на мілководних річкових перекатах. Ловиться окунь протягом усього світлового дня, але пік жора припадає на вечірній час. Улітку, наприклад, це період з 19 до 20 години. Навесні і восени терміни вечірньої активності окуня змінюються, проте завжди прив’язані до часу заходу сонця. Рибалці слід пам’ятати про нетривалість, але високу продуктивність цього періоду, і завжди намагатися ним скористатися. З особистого досвіду зауважу, що саме в пік вечірнього жора вдається зловити найбільш великі екземпляри. Так розмір одного з моїх трофеїв на деснянському перекаті біля с. Вишеньки перевищив 50 см! Інший випадок стався там же влітку позаторік, коли за весь день мені вдалося виловити лише кілька щупаків, що не претендують на звання трофейних. І лише близько восьмої години вечора почав брати окунь вагою від 0,4 кг і вище з періодичністю через закидання. Тривав жор близько півгодини, після чого клювання знову як обрізало.
Що стосується вибору приманок, то для окуня, якщо брати невелику глибину перекату, ідеально підходять обертові блешні розміром №2-3 за класифікацією «Mepps». У моєму арсеналі найбільш уловисті блешні «Mepps» — «Aglia Long», «Comet», а також легкі блешні «Майстер».
Ловити окуня слід біля піщаних кіс або у проміжках між ними, особливо якщо на ділянці є водні зарості. Риболов розташовується навпроти коси і послідовно обловлює акваторію, поступово віддаляючись від коси. Оскільки окунь тримається тут на незначній відстані від берега, закидання бажано робити на дистанцію 30 – 35 м.
Проводку вертушки із грузилом-сердечником слід виконувати рівномірно із середньою швидкістю, намагаючись вести приманку ближче до поверхні. На мій погляд, у таких умовах окунь частіше атакує приманку, що йде біля поверхні, ніж у товщі води, причому проводка проти течії найбільш краща.
При використанні блешень серії «Майстер» перевагу слід віддавати «малим універсальним» із грузилами-головками до 12 р. Мій особистий фаворит — «Майстер», оскільки ці приманки працюють у будь-яких умовах і добре тримають деснянський струмінь. Проводка «Майстра» здійснюється хвилеподібно: після закидання даю блешні опуститися на дно і різким, коротким ривком зриваю її з місця, після чого виконую проводку, поперемінно прискорюючи і сповільнюючи обертання котушки. При цьому на фазі прискорення корисно піднімати вершину вудилища на 10 – 15 см угору, а на фазі уповільнення — повертати у вихідне положення. Також під час прискорення корисно зробити кілька коротеньких ривків кінчиком вудилища — це допомагає оживити клювання. Оптимальний варіант проводки — 3 оберти котушки на прискорення і 3 — на уповільнення. Анімація проводки зображена, як правило, на вкладиші, доданому виробником до блешні.
Щука
Якщо до перекату в руслі річки є невелике поглиблення, то у рибалки з’являються великі шанси зустріти на цій ділянці щуку. Риболов розташовується таким чином, щоб знаходитися вище за течією від поглиблення. Перший закид слід виконувати так, щоб приманка проходила над самим поглибленням, а потім віяловими закидами поступово наближати траєкторію проводки ближче до берега. Ловиться щука на перекаті протягом усього світлового дня, найбільш активізуючись ранковими та вечірніми годинами. Цікавими для рибалки можуть бути також ділянки перед початком перекату і відразу за ним.
Рибалка розташовується таким чином, щоб йому було зручно з однієї точки обловлювати якомога більшу ділянку і виконувати закидання безпосередньо між водною рослинністю. При цьому здійснюється ривка проводка, при якій після падіння приманки на поверхню води верхівкою вудилища робляться ривки з одночасним вибором слабини волосіні котушкою. У результаті різкі рухи приманки чергуються з короткими зупинками в поєднанні з чавканням і плюхканням, а також бризками і бульбашками на поверхні. Іноді щука віддає перевагу атакувати поппер при затяжних паузах у ривкій проводці, а буває, що спокушається тільки повільною рівномірною проводкою приманки. Ловля на блешні «Майстер» аналогічна техніці при лові окуня.
В умовах мілководдя приманки для лову щуки мало чим відрізняються від окуневих, хіба що їх розміри будуть трохи більшими — № 3–4. Однак і тут є свої винятки.
Так, наприклад, у липні щука віддає перевагу більш дрібним блешням — № 2–3. Лідерами з ловлі щук в умовах мілководдя у мене є: «Black fury», «Aglia» і «Aglia Long» від фірми «Mepps» і той же «Майстер».
Непогано працюють аналоги «Mepps» від інших фірм, наприклад: «Konger», «Jaxon», «Robinson», «Fiord». На «мілководну» щуку магічно впливають вертушки, пофарбовані в чорний колір із жовтими плямами, саме цим і варто пояснити особливий успіх моделі «Вlасk fury».
Можна спробувати спокусити хижачку поппером від «Rapala» або стик-Бейтом від «Storm» — наочність такого лову принесе рибалці масу задоволення. Якщо глибина дозволяє, непогано можуть показати себе і складові плаваючі воблери. До речі, саме на них мною і були спіймані найтрофейніші екземпляри.
Техніка лову щуки дещо відрізняється від лову окуня. Щука воліє розташовуватися перед косами, і проводку слід виконувати зі швидкістю трохи меншою, ніж для окуня. При цьому приманка повинна йти в товщі води, для чого рибалка після закидання опускає вершинку вудилища вниз до поверхні води. Але не варто надмірно захоплюватися цим прийомом, щоб не відправити свою приманку замість щучої пащі в гілку або корч, винесені на мілководдя течією. Хоча, звичайно ж, трапляються і зачепи. Але на мілководді це не проблема, оскільки завжди можна забрести у воду і звільнити приманку. Ловля щуки за допомогою поппера або стіки слід вести в місцях, де є водна рослинність.
***
У своїх порадах я акцентував увагу на ловлі окуня і щуки (іншим разом зможу викласти свої міркування з ловлі жереха). Ці хижаки є основними трофеями спінінгіста, що ловляться на мілководному перекаті. Інші риби попадаються тут рідше і переважно є супутнім «товаром». Я навмисне не став розповідати про лов головні, судака, сома і язя, оскільки ця розмова присвячена денному лову, а ловля чотирьох останніх більшою мірою пов’язана з нічною риболовлею. Щиро сподіваюся, що ті рибалки, які досі оминали перекати, змінять своє ставлення до такої ловлі, а мілководдя, у свою чергу, винагородять їх гідними трофеями.
Юрій ЛАВРИК, смт Короп
