29 вересня 1866 року у місті Холм (сучасна Польща) народився Михайло Сергійович Грушевський, політичний і державний діяч, історик, голова Центральної Ради.
Автор понад 2000 наукових праць. Головна з яких – десятитомна фундаментальна «Історія України-Русі», підготовлена в часи, коли діяли Валуєвський циркуляр і Емський указ. Праця була заборонена до видання в Російській імперії, але стала ідеологічним фундаментом українського державного відродження.
Провадив активну громадську і наукову роботу. Наприкінці 1914-го, після початку Першої світової війни, був заарештований за надуманими звинуваченнями в австрофільстві, шпигунстві, причетності до створення Легіону Українських січових стрільців. Кілька місяців провів у Лук’янівській в’язниці Києва, потім засланий до Симбірська (нині Ульяновськ).
З початком Української революції очолив Центральну Раду. Під його головуванням Рада проголосила Українську Народну Республіку (20 листопада 1917-го) та її самостійність і суверенність (22 січня 1918-го).
Після приходу до влади Павла Скоропадського зосередився на науковій діяльності. Емігрував до Чехословаччини, пізніше мешкав у Відні (Австрія). Працював над багатотомною «Історією української літератури».
На запрошення радянської влади в 1924-му повернувся до Києва для завершення «Історії України-Русі» та розгортання інших наукових проектів. Тоді ж відвідав Чернігів, де провів із сім’єю два тижні. Під його редакцією у 1928-му побачив світ науковий збірник «Чернігів і Північне Лівобережжя», який і понині не втратив свого значення.
Михайло Грушевський. «Історія України-Русі». Фото: archeos.org.ua
Від 1929-го розпочалися переслідування і травля. Михайло Грушевський змушений був переїхати до Москви («почесне заслання»). Пережив арешт і звинувачення в керівництві Українським націоналістичним центром.
Помер 24 листопада 1933-го в Кисловодську (Росія) за сумнівних обставин під час нескладної операції.
За радянських часів його твори вилучалися з бібліотек і знищувались, його ім’я замовчувалось або ж незмінно супроводжувалось епітетами «ворог українського народу», «український буржуазний націоналіст», «фальсифікатор історії України».
Ще й сьогодні в російськомовній Вікіпедії підкреслюють, що «концепція Грушевського стала важливою віхою в історії українського сепаратизму в ХХ столітті», а окремий розділ присвячено критиці творів Михайла Сергійовича з боку «руських» та українських діячів.
Для українців Михайло Грушевський – символ ідеї відродження української культури і науки, історичної свідомості й національної гідності народу.
Сергій Горобець
На першому фото: Михайло Сергійович Грушевський (1866—1933). Фото: uarp.org
