Рентабельність від гарбуза олійного не зрівняється з більшістю культур, які традиційно сіють українці. Якщо раніше на Чернігівщині цю культуру сіяли сотками, то зараз одноосібники та малі фермери бачать у ній порятунок, відводячи під гарбуз гектари. У козацькому селі Носелівка Височанської громади родина Пищенків є першопрохідцями гарбузової справи. Цю ягоду, котра прийшла до нас із Південної Америки, вони сіють вже четвертий рік поспіль. За цей час аграрії набили руку та обзавелись необхідним реманентом. Цього року збираються розширити площі до восьми гектарів та сподіваються на гарний прибуток.
Гарбуз – культура одноосібників
Олексій Пищенко каже, що гарбузом їхня родина займається чотири роки. Про цю культуру та особливості вирощування дізнались з Інтернету. Як завбачливі люди, не стали ризикувати, а спробували різні сорти.
«У нас був «Український багатоплідний», «Данка Полька», але зупинились на турецькому сорті «Турка», який виявився найбільш врожайним», – каже Олексій.
Чоловік пояснює особливості вирощування гарбузового баштану: «Після посіву гербіцидом площу не накриваємо, тільки механічна просапка. Міжряддя проходимо культиватором, – говорить Олексій. – Думаємо в цьому році зробити механічний просапник, щоб полоти в рядку. Це дешевше і більш практично, бо гарбуз любить, щоб була просапка».
Батько та син — гарбузоводи
Родина Пищенків – типові одноосібники. В обробітку – трохи більше 20-ти гектарів. Переважно це їхні паї, які забрали в холдингів, ще кілька гектарів господарі орендують, виплачуючи орендну плату вдвічі більшу за холдинги.
З техніки – два трактори МТЗ. Мріють про «китайця» на 50 кінських сил.
Пищенки є першопрохідцями в Носелівці. Займаються гарбузом з 2021 року. Нині вони – найбільші сівачі цієї культури. За ними підтягуються інші.
«Здебільшого зараз у нас в селі сіють по гектару, по два. Ми ж плануємо в цьому році відвести під гарбуз вісім гектарів, а в минулому році у нас було гектарів п’ять», – каже Олексій Пищенко.
Гарбузоводи з Носелівки обрали сорт «Турка» через те, що насіння цього сорту має найкращу фактуру і є найважчим. Так, якщо мішок «Української багатоплідної» важить близько 25 кілограмів, то мішок «Турки» – 32.
«Наше насіння брали на олію, забирали оптом. Я здавав на аналіз, бо без аналізу не брали, – згадує Олексій. – Сусід наш також туди здавав на аналіз, але в нього була «Українська багатоплідна», то в «Турки» олійність була значно краща».
Починали з малого
Родина землеробів обробляє близько 20 гектарів землі. В структурі посівів були різні культури, однак жодна з них не давала такого прибутку, як гарбуз.
За словами землеробів, для старту гарбузового бізнесу потрібно небагато. Суми може потягнути кожен, хто працює на землі. Починали носелівці з комбайну виробництва компанії «Мороз», вартістю 2 тисячі доларів.
«Перші врожаї ми збирали комбайном «Мороз» – у нього одна труба сепарації завдовжки півтора метри та відсутній підбирач. Гарбуз накидали вилками вручну чоловік вісім. Далі везли його на мийку, для цього в нас є ванни. Все, що спливало нагору, ми забирали на сушарку, а «потопельники» з відходами виливали на город, – пояснює технологію батько Олексія Юрій Петрович Пищенко. – Для того, щоб справитись з такими обсягами сирого насіння, ми спочатку змайстрували невелику сушарку. За один захід з неї отримували два з половиною мішки. Сушить вона годин шість. За день встигали двічі посушити, тобто п’ять мішків. Пізніше зробили більшу сушарку, також на дровах».
На удосконаленій сушарці стоїть «равлик» (вентилятор) з кіловатним електромотором, який нагнітає і ганяє повітря, щоб насіння краще підсихало та не пригорало – такий принцип роботи. Завдяки цьому минулого року родина Пищенків висушила на такій примітивній сушарці п’ять тонн гарбузового насіння.
Наразі гарбузоводи Носелівки збираються розширювати площі. А задля цього удосконалюють методи збору насіння гарбуза.
«Ми придбали гарбузовий комбайн в Умані, – каже Олексій. – Купували вживаним, там хлопці займаються олійним гарбузом і виробництвом комбайнів. Він у них два сезони відпрацював, домовився взяти за пів ціни».
Уманський комбайн – значно потужніший та досконаліший за «морозівський». Якщо в «Мороза» – одна труба сепарації, відповідальна за очистку насіння, то тут їх дві – кожна завдовжки два метри. На комбайні зверху стоять дві бочки для води, загальною ємністю 400 літрів. Цього вистачає на два гектари. З водою насіння гарбуза після комбайна виходить більш чистим і не потребує додаткового миття – одразу на сушарку. Це економить час і кошти, бо насіння буде сухіше, до того ж не буде відходів, тож на виході власники цього комбайну отримають більшу кількість гарбузових зерен.
До того ж не треба таку кількість людей, адже на комбайні є колесо-підбирач, яке подає гарбузи з рядка в бункер.
Ринок, що стрімко розвивається
Порівняно з закордонними аналогами, наші комбайни – в рази дешевші.
«Новий такий коштує 500 тисяч гривень, вживані турецькі аналоги удвічі дорожчі за ті, які виробляють українці, – каже Олексій Пищенко. – Це, треба сказати, кустарне виробництво, яке швидко розвивається. Зараз в Україні ми спостерігаємо своєрідний бум на гарбузові комбайни. У цих хлопців стоїть цех в Умані, комбайн вони виготовляють за два тижні. Замовлень вистачає».
Пророщене насіння «Турки»
Гарбуз стає все ж цікавішою культурою для українського селянина. Тільки по Носелівці вже гектарів до 20-ти точно будуть сіяти. По сусідніх селах також є гарбузоводи з комбайнами. Культура рентабельна, адже «Турка» може дати одну тонну сухого насіння з гектара, а перекупи забирають її по 85 гривень за кілограм. У підсумку з одного гектара можна отримати до 2 тисяч доларів прибутку. Цікавить ця культура і багато крупних агрофірм, які сіють гарбуз сотнями гектарів і мають більш потужні сушарки. Ті експортують його напряму за ціною 3 долари за кілограм.
Що буде далі?
«Ще кілька років – і ціна піде на спад, – прогнозує Олексій. – Ажіотаж на вітчизняні гарбузові комбайни показує, що гарбуз стає цікавою культурою. Плюс холдинги починають сіяти по 500-700 гектарів. Втім, насіння хоч і буде багато, але сильно в ціні воно не впаде – гривень 75-80 буде триматись. Хіба що перекупи будуть збивати. Вихід – кооперуватись і здавати великими партіями за більшу ціну».
Олексій Пищенко купив кобмайн в Умані
У будь-якому разі, гарбуз – це вигідно. Маючи невеликі обсяги землі, не треба будувати чи купувати великі ангари, наймати дорогі комбайни – все можна зробити або купити за відносно помірними цінами. Якщо у вас 5-8 гектарів, то всі капіталовкладення окупляться за один рік. Але починати можна і без комбайна: по селах таких агрегатів стає все більше, тож вигідно винаймати. Ціна обмолоту складає в середньому 150 гривень за один мішок сирого насіння, в грошовому еквіваленті ви повинні віддати власнику комбайна десяту частину від намолоченого, 90% прибутку – ваші. Головне – правильно підібрати сорт та технологію.
Віталій Назаренко, фото автора
