РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО І НІЖИНСЬКОГО АНТОНІЯ БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ПРАВОСЛАВНИМ ВІРНИМ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ.
Улюблені у Христі отці, всечесні брати монахи, достойні капелани, дорогі брати й сестри – вірні діти нашої Чернігівської єпархії!
Христос народився! Славімо Його!
З великою радістю та глибоким трепетом вітаю кожного з вас зі світлим і спасительним святом Різдва Господа нашого Ісуса Христа. У дні, коли небесний мир сходить на землю, а в людські серця вливається нова надія, ми знову чуємо ангельську пісню: «Слава у вишніх Богу, і на землі мир, у людях благовоління» (Лк. 2:14).
Але сьогодні, дорогі у Христі, ми зустрічаємо Різдво не у тиші, не в безпеці, не у спокої. Наша земля знову сповнена стогоном, болем і слізьми. Над нашим Черніговом, над селами й містами України ще чути свист ракет, гуркіт снарядів, плач матерів і молитви воїнів.
Євангеліє від Матфея нагадує нам істину, яку можна не помітити за святковими традиціями: Христос народився у світі небезпечному і жорстокому. «Ірод шукав Немовля, щоб убити Його» (Мф. 2:13). Від самого початку Господь увійшов не в ідилію, а в реальність людського гріха, страху, ненависті та насильства.
Святитель Іоан Золотоустий говорить: «Христос не віддалився від скорбот цього світу, але прийняв їх на Себе, щоб ніхто з нас не казав, що Бог не знає наших страждань».
Дорогі брати й сестри, сьогодні Україна є тими яслами, де Христос народжується знову. Не в пишних палатах, а між руїн, бліндажів, зруйнованих храмів, серед шпиталів, де рятують поранених, у підвалах, де ховаються діти.
Святитель Григорій Богослов говорить: «Бог став людиною, щоб людина стала Богом».
Це не поетична метафора, а глибина нашої віри. Бог сходить найнижче, щоб піднести нас найвище. Він приходить туди, де темно, щоб запалити Світло. Він стає слабким, щоб дати силу. Він народжується в яслах, щоб освятити кожну людську вбогість.
І нині Господь народжується і в Україні – не тому, що ми бездоганні, а тому, що ми стражденні, але нескорені; поранені, але не знищені; втомлені, але не зневірені.
Святитель Афанасій Великий каже: «Усі, хто творить волю Божу, стають співпрацівниками Боговтілення».
Наші капелани, які щодня йдуть у бліндажі й окопи – це ті пастухи, яким ангели показують шлях до Немовляти.
Наші священники, які служать під обстрілами, завиванням сирени – це ті мудреці, які несуть Христу свої дари: віру, мужність, молитву.
Наші монахи й монахині, які невпинно моляться за народ – це духовне серце нашого фронту.
Наші волонтери – це добрі самаряни сучасності.
Наші парафіяни, які вірять, допомагають, не занепадають – це ті, хто не дає світу згаснути.
Різдво – не просто згадка про подію, що була понад дві тисячі років тому. Це початок дороги, на якій зло буде розбите, смерть переможена, а темрява знищена Світлом.
Сьогодні, у день Різдва Христового, піднесімо особливі молитви: за наших мужніх воїнів, які стримують ворога на лінії фронту, за тих хто тримає небеса над Україною; за полонених і зниклих безвісти; за поранених і травмованих; за всіх, хто втратив рідних; за всіх переселенців і вигнаних війною; за всіх капеланів, які несуть світло у темряву війни; за священників, які служать, незважаючи на втому; за чернецтво, яке тримає світ молитвою; за всю нашу Чернігівську єпархію, яка вистояла у важкі дні і продовжує служити Богові та народові.
Молімося, щоб Господь, Який народився у Вифлеємі, укріпив нашу віру, обдарував миром нашу землю, зберіг від зневіри і дав нам перемогу – справедливу, світлу, гідну.
Нехай світло Вифлеємської зорі ніколи не згасне у наших серцях! Нехай мир Господній, який сильніший за будь-яке зло, стане нашою силою, нашою надією бо воістину:
Христос народився! Славімо Його!
АНТОНІЙ
ЄПИСКОП ЧЕРНІГІВСЬКИЙ І НІЖИНСЬКИЙ,
КЕРУЮЧИЙ ЧЕРНІГІВСЬКОЮ ЄПАРХІЄЮ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ
