Сьогодні спостерігається підвищена етнографічна цікавість до всього місцевого та локального. У цьому сенсі Городнянщина, як і вся Чернігівщина, значно цікавіші за своїх найближчих сусідів, бо є регіонами, в яких змішувались і переплавлялись різні етноси, формуючи свою унікальну культуру, діалекти й особливі синтетичні традиції, деякі з яких дійшли до сьогодення з часів Київської Русі та Великого Князівства Литовського.
На жаль, у попередні десятиліття цю місцеву культуру досліджували тільки поодинокі краєзнавці, які висвітлювали окремі теми, тому наукових чи бодай літературних робіт маємо нині небагато. Натомість дідусі та бабусі, які зберігали цей народний скарб в усній формі, відходять у засвіти, й досліджувати народну спадщину стає дедалі складніше. Поступово з нашого мовлення відходять колись звичні «лавкі», «матаржанікі», «печені», «атльоти» та інші «смачні» вирази, якими виразно володіли старші покоління.
Так само поступово втрачаються й кулінарні надбання наших предків. І якщо «дранікі» чи «печеню» ми ще куштували, то вже «квасовку» чи «затирачку» більшості з нас навіть уявити важко, не кажучи вже про «лєзуна» чи «щербу».Познайомитися із цим віковічним кулінарним скарбом сьогодні нам пропонують не в кулінарній книзі і навіть не в етнографічному дослідженні, а в дитячій настільній грі «Смачна Чернігівщина – спадщина для всіх». Ідея цього проєкту зародилася ще до повномасштабного вторгнення, на початку 2022 року, в громадській організації «Північна культурна столиця».
Окрім історико-культурного й розважального значення, «Смачна Чернігівщина» ставить собі на меті появу автентичних страв та їх назв у меню місцевих ресторанів та інших закладів громадського харчування. Настільна гра – це тільки перший етап роботи, збір рецептів та їхніх оригінальних назв триває.
Які ж страви подані у першому виданні гри? Почнемо із загальновідомих, але тих, які мають незвичні місцеві назви. Так, наприклад «гартаначка» чи «аципанка» – це варіації на тему козацького куліша, «лєзун» – звичайнісінький кляр для обсмажування риби чи м’яса, «щерба» – варена картопля із засмажкою, «затирачка» і «каша на крохмальних млинцях» – це домашні варіанти лапші чи макаронів.
Окремо вирізняється ціла лінійка страв на базі крупи, борошна і сухофруктів. Так, «киселиця» – це запарене із сухофруктами борошно, «квасовка» – гречана крупа, зварена на сироватці із яблучними та грушовими скриглями, а кваша – калина, зварена із житнім борошном із додаванням цукру або меду.Достатньо складно готуються «книдлі», коли у тісто з сирої натертої і розім’ятої вареної картоплі загортають кульку домашнього сиру, а потім варять як галушки в окропі чи бульйоні. Ця страва може бути основною підсоленою і готуватися солодкою, на десерт. «Ядрені яблука» – запікаються у печі залитими попередньо звареним і розтовченим гарбузом.
В грі представлено кількадесят рецептів. Звичайно, особливих страв із особливими назвами значно більше, тож якщо є бажання – презентуйте їх нам з пам’яті роду свого, щоб не загубилися в історичному минулому. Найцікавіші з них ми опублікуємо.
Павло Дубровський,
Новини Городнянщини
