Суббота, 16 ноября 2024   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Про що свідчать написи залишені туристами на стінах Батуринського палацу

Про що свідчать написи залишені туристами на стінах Батуринського палацу


Палац гетьмана України Кирила Розумовського у Батурині вже більше 200 років височіє над мальовничою заплавою річки Сейм, нагадуючи про велич гетьманської столиці.

За своє існування пам’ятка зазнавала злетів і падінь. Але, в якому б не перебувала стані, притягувала мандрівників своєю загадковістю та красою. Туристи наділяли палац символічним значенням, проектуючи на нього своє сприйняття козацько-гетьманської епохи.

Палацово-парковий ансамбль гетьмана Кирила Розумовського у Батурині. Фото початку ХХ ст. з фондів Національного заповідника «Гетьманська столиця».

На початку ХХ ст. палац відвідував тоді ще студент Василь Рєзніков, уродженець м. Конотоп, що за 30 км від Батурина. Йому боліла доля пам’яток Гетьманщини: руїн заміської резиденції гетьмана Івана Мазепи, архітектурної пам’ятки – садиби генерального судді Василя Кочубея, і, звісно, «палати» (як називає палац) гетьмана Кирила Розумовського. Молодий чоловік тоді збирав історичну інформацію та друкував свої краєзнавчі нариси у щотижневій газеті ««Сніп»: український часопис для інтелігенції», яку видавав у Харкові Микола Міхновський, та у львівських періодичних виданнях «Діло» та «Ілюстрована Україна» під псевдонімом Василь Різниченко. Згодом, у роки сталінських репресій краєзнавець потрапив під жорна репресій та був розстріляний у 1938 р.

1. Зали другого поверху палацу гетьмана Кирила Розумовського. Фото початку ХХ ст. з фондів Національного заповідника «Гетьманська столиця». 2.«Графіті» на стінах палацу гетьмана Кирила Розумовського. Фото 70-х років ХХ ст. з фондів Національного заповідника «Гетьманська столиця».

Але повернемось у 1912 рік, коли Василь Різниченко з надіями писав статті про реставрацію гетьманського палацу, яка розпочалась рік тому на кошти правнука гетьмана Каміла Розумовського. Краєзнавець описує і попередню руйнацію палацу від природніх явищ та людських рук.

Особливо цікавими є передані В. Різниченком тексти написів на стінах батуринського палацу залишені туристами кінця ХІХ – початку ХХ ст. За словами краєзнавця, стіни палати перетворились у «розписну книгу». В. Різниченко зазначає, що «графіті» написані різними мовами: українською, російською, польською та французькою. Пристрасть мандрівників до написів на стінах відмічав і поет Микола Чернявський, ще один розстріляний сталінським режимом український патріот, який у 1901–1903 роках служив земським статистом у Чернігові, та, очевидно, відвідував і Батурин. У своєму вірші «Батуринські руїни» він подає наступні рядки, описуючи палац:

…То останнього гетьмана

Горниці високі,

То його життя і влади

Свідки одинокі.

Галич там тепер літає,

Та панич із міста

Перед ними часом стане

В постаті туриста

І черка своє на мурах

Прізвище нікчемне…

Дійсно, значна кількість написів не становлять особливої цінності, оскільки несуть у собі примітивний зміст на зразок: «Тут були …» чи зізнання у коханні. Але деякі привертають увагу, як унікальні відбитки настроїв, що вирували тоді серед українців. В них висловлена романтична туга за минулим.

«Батурине, Батурине, все на світі гине

І святая твоя слава, як пилина лине!»

«Я не боюсь тюрми і ката –

Вони для мене не страшні.

Страшніші тюрми у рідній хаті,

Неволя в рідній стороні…»

«Гетьмани, гетьмани, як би то Ви встали,

Встали подивились на Батурин свій –

Заплакали б гірко, бо ви б не пізнали

Минулої слави убогих руїн…»

«От до чого довело кацапське панування», – вирізує хтось ножем на вікні.

А на стіні при вході до палацу крейдою хтось написав слова з вірша П. Чубинського, що нині став державним гімном України:

Душу-тіло ми положим за свою свободу

І покажем, що ми браття козацького роду…

Хоча і сам В. Різниченко брав тексти цих написів за епіграфи до своїх статей, але, водночас, вбачав у таких спробах залишити за собою слід в історії акти вандалізму. З ним згодне і сучасне законодавство, за яким передбачено кримінальну відповідальність за пошкодження об’єктів культурної спадщини. Та, на щастя, нині маємо широкі можливості вибору простору для висловлювання своїх думок.

Через століття палац Кирила Розумовського у Батурині все ж відреставровано. Тож, запрошуємо вас відвідати цю пам’ятку Гетьманщини та залишити свій коментар про враження від побаченого тут у книзі відгуків та пропозицій закладу чи на просторах Інтернет-мережі.

Зоя Сніжок, 

наукова співробітниця Національного заповідника «Гетьманська столиця»

На першому фото: Палац гетьмана Кирила Розумовського. Фото 2023 р.


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2024 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/