Ті, хто б’ють першими: Перша танкова бригада налагоджує співпрацю з громадами та звітує про ліквідованих окупантів.
За час Курської кампанії Перша окрема Сіверська танкова бригада ліквідувала понад 1100 окупантів, ще понад 1300 бійців корейські комуністи та московські ординці втратили пораненими. Не пережили зустрічі з сіверськими танкістами понад дві сотні військової техніки ворога, серед якої танки, артилерія та бронемашини. Більшість втрат ворог поніс від наших дронів, тому командування бригади почало створювати окремий батальйон безпілотних систем, адже саме в цих засобах ураження та розвідки сіверські танкісти вбачають найбільшу перспективу. Втім, безпілотні комплекси – справа не з дешевих: для повноцінного функціонування батальйону потрібно близько одного мільярда гривень на рік. Колосальні гроші! Не секрет, що великий мінус держави – це її бюрократія, на яку у Першій окремій Сіверській танковій бригаді немає часу, бо вже три роки бригада відновлюється та доукомплектовується на «нулі», в бойових умовах. Тож командування вирішило налагодити більш тісну співпрацю з громадами та бізнесом Чернігівщини, які, хоч і не здатні повністю забезпечити потреби підрозділу, однак можуть швидко закрити найбільш нагальні з них.
Прилуччина допомагає Першій танковій
Прилуцька, Парафіївська, Варвинська, Ладанська, Талалаївська, Сухополов’янська, Линовицька та Малодівицька громади Прилуччини відгукнулись на заклик Першої окремої Сіверської танкової бригади зустрітись та налагодити більш плідну співпрацю. Сам командир бригади полковник Олег Могульський через об’єктивні причини приїхати не зміг – військове з’єднання воює і наступає на Курщині. Тож перед громадами Півдня Чернігівщини звітував начальник логістики, заступник командира бригади підполковник Олександр Олексенко, який приїхав прямо з Курського напрямку. Деякі громади вже знайомі з підполковником, відповідальним за тил та логістику, адже вже відгукувались на прохання про підтримку сіверських танкістів. Тому кадровий офіцер і вжив слово «звіт».
Заступник командира бригади підполковник Олександр Олексенко
«Я хочу, щоб кожна громада оцінила ситуацію в державі, кількість бригад, які є, і звернула увагу на тих, хто показує результат. Я також хочу, щоб з громадами ми були на «ти», щоб голови громад приносили не тільки погану звістку, а й заходили в житло своїх земляків і дякували рідні за хлопців, які достойно захищають державу в лавах нашої бригади», – розпочав діалог підполковник Олексенко.
Зустріч, до слова, стала можливою завдяки старим зв’язкам, а зв’язковим з громадами Прилуччини виступив сержант Геннадій Луценко, який до війни очолював Прилуцьку райдержадміністрацію і який у перший день війни добровільно став на захист України в лавах Першої окремої Сіверської танкової бригади.
«Коли ми підбивали підсумки 2024 року, то виявилось, що Прилуччина – це єдиний згуртований район Чернігівщини, який допомагає нашій бригаді. Приїхали практично всі керівники громад, – зауважив сержант Луценко. – Ми розуміємо бюджети громад, але будь-яка посильна допомога це ваш внесок у нашу спільну перемогу і це допомога бригаді, яка діє ефективно і готова звітувати за кожну гривню».
У бригаді створюють батальйон безпілотних систем
А звітувати командуванню дійсно є за що. Тільки за час військової кампанії на Курщині Перша танкова бригада вивела з лав близько двох з половиною тисяч особового складу ворога – вбивали як росіян, так і корейців, а також понад 200 одиниць військової техніки, серед яких переважають бронемашини, артилерія та танки. Більшість цього вдалося знищити за допомогою безпілотників. Кошмар для ворога – це наші вітчизняні ударні дрони «Heavy Shot». Їх у чернігівських танкістів було два. Один все ж не вижив.
Микола Бойко перетнув позначку в 30 мільйонів
«Завдяки цим дронам ми можемо тримати ворога на витягнуту руку. Це – один із найбільших хижаків в арсеналі ударних дронів. Він створений, щоб вражати живу силу ворога, техніку та укріплення. Його «золотий час» – ніч. Із численними скидами він вирушає на полювання тоді, коли ворог найбільш вразливий. Але до бойової роботи «Heavy Shot» готується ще удень», – пояснює підполковник Олександр Олексенко.
У командуванні зрозуміли важливість безпілотників, які можуть не лише тримати ворога на відстані та знищувати живу силу й техніку, але й, що головне, берегти піхоту, й надали дозвіл на формування особливого батальйону – сил авіації та безпілотних систем. Очолити його має майор ЗСУ, начальник служби безпілотних систем та авіації, майстер спорту, Президент Всеукраїнської федерації панкратіону й змішаних єдиноборств Олександр Мандрик.
Майор Олександр Мандрик формує батальйон безпілотних систем
Рота Олександра Мандрика зарекомендувала себе як одна з найрезультативніших в бригаді. Тому, маючи не 100, а 500 навчених бійців, можна звернути гори та спалити не одну бригаду окупантів.
Хижак «Heavy Shot» коштує 1,1 мільйона гривень, а «живе» менш як місяць
«Кореєць, якого ви бачите на фото, вже мертвий. Це фото, – показує майор Мандрик, – зроблене за секунду до його знищення. Власне кажучи, більшість знищеної техніки та особового складу – це робота безпілотних систем. У зв’язку з тим, що в нас існувала рота безпілотних систем, яка доволі ефективно знищувала ворога на Донецькому та Запорізькому напрямках, а зараз не менш ефективно знищує його на Курщині, вище командування побачило перспективу і вирішило розширити підрозділ. Батальйон нині формується, і ми потребуємо людей та техніки».
Хижак ударних дронів
Особлива потреба підрозділу у вітчизняних сучасних комплексах типу «Heavy Shot» – важких бомбардувальниках, боєприпаси під які виробляє наша промисловість.
«Heavy Shot» несе на собі шість мін на 20-30 кілометрів вглиб, – пояснює Олександр Мандрик. – Це сучасний комплекс з оптичною системою «Сова», тож якщо, наприклад, ворог вмикає РЕБ і в пілота зникає зв'язок з дроном, оптичний модуль дозволяє повернути дрон у місце, з якого він злітав».
Олександр Мандрик в цивільному житті очолював федерацію панкратіону
Хороша штука, але не з дешевих. Один лише дрон без станції наземного керування коштує 1,1 мільйона гривень. А вистачає його, за словами бійців Першої танкової бригади, на 2-3 тижні. Адже ворог навчається і знаходить можливості збивати навіть такі маловразливі комплекси.
«Всі високотехнологічні засоби безпілотних систем дуже дорогі, – наголошує начальник служби безпілотних систем та авіації майор Мандрик. – Наразі ми потребуємо забезпечення, починаючи з найпростішого – антени, яка коштує 100 тисяч гривень, і закінчуючи ломбером».
Танкісти на марші
Фактично безпілотники на лінії бойового зіткнення дозволяють зменшити використання піхоти і можуть тримати ворога на відстані. Як далеко – залежить від коштів, які будуть на рахунках в бригаді.
«Для забезпечення діяльності батальйону на рік потрібен один мільярд гривень, – каже начальник логістики, заступник командира бригади підполковник Олександр Олексенко. – Ми – бойова бригада, яка потребує багато коштів, і різниця між нами і більшістю бригад полягає в тому, що ми відновлюємось під час бою, а не в місці постійної дислокації».
«Якщо в нас буде все, до травня вб’ємо десять тисяч ворогів»
Навіть попри відсутність достатньої кількості засобів Перша окрема Сіверська танкова бригада демонструє вражаючі результати на полі бою.
«Українці боялись тієї величезної кількості техніки, яка є в росіян, але ми всю її лишили в полях, і вже наш ворог змушений пересуватись на чому завгодно, – каже замкобрига. – До травня, якщо в нас буде більше засобів і можливостей, ми можемо догнати цифру знищених ворогів до 10 тисяч солдатів. Це реально».
Насправді реальністю є те, що на Курському напрямку, де нині воює Перша танкова, елітні російські десантники скиглять про великі втрати й просять своє командування вивести їх. І це при тому, що наші танкісти воюють на Т-64 та Т-72, а іноземної техніки тут ніколи не бачили.
Микола Бойко перетнув позначку в 30 мільйонів
Щоб підтримати бойові досягнення Першої окремої Сіверської танкової бригади, голови громад пообіцяли якнайширше сприяння та всебічну підтримку, а очільник сільськогосподарських товариств «Прогрес» та «Гнідинці-Агро», депутат Варвинської селищної ради Микола Бойко прямо на зустрічі заявив, що виділить 1,1 мільйона гривень на важкий «Heavy Shot».
«Я вже пересягнув позначку в тридцять мільйонів гривень в допомозі ЗСУ, але бачу, що на мою шию ще «оглоїди» сідають, – жартує Микола Іванович. – Та я не проти, хай сідають! Думаю, що завдяки Першій танковій бригаді до сорока мільйонів гривень в цьому році ми цю цифру доженемо. Звісно, якщо війна закінчиться, то буде менше. Дай Боже, щоб так і трапилось!».
Віталій Назаренко, фото автора
