Звертаючись з головної площі країни до народу України 24 серпня з нагоди відзначення 25-ї річниці Дня Незалежності, Петро Порошенко нагадав російській владі про те, що ще у минулому столітті російський поет Володимир Маяковський наголошував: «Товарищ москаль, на Украину шуток не скаль».
Глава української держави зазначив, що ми могли б вже відвоювати Донбас, але «ми розуміємо, що там мешкають такі ж самі українці, як і на іншій території».
− Це Росія розцінює територію Донбасу, як плацдарм для ведення військових дій, а людей – як гарматне м`ясо, − зазначив у своїй промові Петро Порошенко.
Президент України також чи не вперше за два останні роки зробив «правильний» акцент, враховуючи сьогоднішні реалії щодо ворожих дій Кремля.
− Ворогу не вдалося і не вдасться поставити нас на коліна, − зазначив глава держави. − Зухвалу російську агресію український народ повік не забуде… Не забудемо й не пробачимо!
А ось і повний текст вірша Володимира Маяковського
Долг Украине
Знаете ли вы
украинскую ночь?
Нет,
вы не знаете украинской ночи!
Здесь
небо
от дыма
становится черно́,
и герб
звездой пятиконечной вточен.
Где горилкой,
удалью
и кровью
Запорожская
бурлила Сечь,
проводов уздой
смирив Днепровье,
Днепр
заставят
на турбины течь.
И Днипро́
по проволокам–усам
электричеством
течет по корпусам.
Небось, рафинада
и Гоголю надо!
Мы знаем,
курит ли,
пьет ли Чаплин;
мы знаем
Италии безрукие руины;
мы знаем,
как Ду́гласа
галстух краплен…
А что мы знаем
о лице Украины?
Знаний груз
у русского
тощ —
тем, кто рядом,
почета мало.
Знают вот
украинский борщ,
Знают вот
украинское сало.
И с культуры
поснимали пенку:
кроме
двух
прославленных Тарасов —
Бульбы
и известного Шевченка, —
ничего не выжмешь,
сколько ни старайся.
А если прижмут —
зардеется розой
и выдвинет
аргумент новый:
возьмёт и расскажет
пару курьезов —
анекдотов
украинской мовы.
Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.
Разучите
эту мову
на знаменах —
лексиконах алых, —
эта мова
величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
час расплаты настав…»
Разве может быть
затрепанней
да тише
слова
поистасканного
«Слышишь»?!
Я
немало слов придумал вам,
взвешивая их,
одно хочу лишь, —
чтобы стали
всех
моих
стихов слова
полновесными,
как слово «чуешь».
Трудно
людей
в одно истолочь,
собой
кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,
мы не знаем украинской ночи.
