СВІТАНОК
Сонце ще не виласкало просинь,
Ще лиш вмивсь росою путівець.
З верб-плакунь зеленого волосся
Рештки сну вичісує вітрець.
І над ставом ще туману пасма.
Повернися ти, прекрасна мить!
Де моє скупе дитяче щастя
З вудкою на березі сидить.
І нікого, тільки я в цім світі
Й дощ вчорашній розчерком сльози,
Та ще літо солов’ями спите,
Як лелека, на одній нозі.
Та ще стежка вицвіла на сонці,
Наче павутиночка тремка,
Й те хлоп’ятко у лляній сорочці
З вудкою на березі ставка.
І нікого… Ще холодна просинь,
Кутається в тишу путівець.
З верб-плакунь зеленого волосся
Рештки сну вичісує вітрець.
Микола Будлянський, 16.03.2025 р., м.Чернігів
