НА ЧАСІ. У Чернігові використані електронні сигарети знаходять своє друге призначення у повербанках для українських захисників. Майстер з ремонту електротранспорту Михайло Ворошило у вільний від роботи час виготовляє зарядні пристрої для телефонів, а потім передає військовим, якім вони ой як потрібні.
Повербанки, або портативні зарядні пристрої, на війні – необхідна річ, і, за словами Михайла, потреба в них висока, особливо на нульових рубежах. Зарядити телефони там практично неможливо, а такі саморобні повербанки зможуть три дні тримати військових на зв’язку.
Все почалося з прицілу
Сама ідея робити зарядні пристрої з використаних електронних цигарок прийшла майстру ще під час блокади Чернігова. Все почалося з того, що Михайло, на прохання військових, вдосконалив батарейку для приладу нічного бачення.
«Коли в Чернігові почалися бойові дії, я пішов допомагати у волонтерський центр, що знаходився на Мстиславській, 25 Там в основному були речі для військових: ліки, лампочки, батарейки – словом, необхідні речі, – розповідає Михайло. – Приходили хлопці, брали батарейки на приціли, але вони довго не тримали заряд і могли «сісти» в найбільш непідходящий момент. «Рідна» батарейка з прицілу приладу нічного бачення має великий мінус в тому, що заряджається мінімум 16 годин (а в тих умовах, у яких були військові, не можна було витрачати стільки часу), і тримає заряд приблизно 60 годин. Тож я спробував переробити «рідну» батарейку, поліпшити її функціональність. Корпус взяв «рідний», а із електронних цигарок взяв акумулятор і поставив USB. Відтак час роботи цієї батареї збільшився до 170 годин, а час зарядки зменшився до 2,5 години. Насправді я тоді стільки інформації перечитав, щоб зробити це функціонально, просто і обов’язково – надійно. Саму батарейку всередині заливаю спеціальним клеєм-герметиком, щоб у військових умовах вона не підвела. Тоді я дуже серйозно до цього підійшов, бо розумів, що фактично від того прицілу залежить чиєсь життя. Після цього зробив не одну батарейку для прицілу нічного бачення».
Повери з цигарок – легко
Для початку всі електронні сигарети, які приносять Михайлу чи надсилають поштою, треба посортувати за потужністю, а вже потім їх треба розібрати. Адже для самого повербанку використовують лише батарейки, а все інше відкладають. До речі, корпуси з батарейок Михайло не викидає – планує в майбутньому знайти їм застосування.
«Всі витягнуті батарейки ми спершу заряджаємо. А вже після зарядки батарейки мають обов’язково відлежатися день, щоб побачити, чи є в них втрата ємності, – пояснює процес роботи Михайло. – Адже буває, що вони втрачають заряд, тож ми не використовуємо ті батарейки, бо вони потім садитимуть повербанк. Корпус для повербанку друкуємо на 3D принтері. Загалом на зборку самого повера йде не більше трьох годин. Головне – щоб було з чого робити. Адже додатково потрібен і пластик, з якого друкуємо корпус, і клей, і зарядки для батарейок, і плати, і використані електронні цигарки. Волонтери допомогли закупити зарядні пристрої, то тепер ми фактично за день можемо заряджати батарейки на три повербанки. Відтак робота йде набагато швидше».
Загалом роботи дуже багато, і Михайло просить допомоги у хлопців, які теж розуміються на цій справі.
«Мені допомагають хлопці, які знають що й до чого, і мені не треба витрачати час, щоб пояснювати їм, – говорить Михайло. – Не потрібно контролювати кожен їхній рух. Та все одно замовлень багато, а робочих рук не вистачає. Адже все це робиться на волонтерських засадах, після роботи, вдома, вночі. А ще до всього цього й займаюсь ремонтом квадрокоптерів нашим чернігівським військовим».
Зараз Михайло працює над удосконаленням своїх повербанків.
«Хочу зробити додаткову зарядку для рацій, щоб все було компактно, правильно і функціонально, – розповідає Михайло. – Він буде трохи більший у довжину, трохи модніший».
Лише для військових
Якось, гортаючи стрічку новин в інтернеті, Михайло натрапив на те, як хлопці почали збирати повербанки з електронних цигарок. І зацікавився сам цією ідеєю. Насправді все виявилося досить легко, а собівартість одного повербанку на 30000 mAh зі швидкою зарядкою і підтримкою цілої купи режимів виходить приблизно 200 грн.
«Для одного повербанку потрібно 28 елементів живлення, тобто 28 електронних цигарок, – пояснює Михайло. – Це досить потужний повербанк виходить. Хоча заряджати його треба довго, але він може тримати батарею протягом 3-4 днів. І це насправді дуже багато. Особливо для хлопців, які перебувають у жорстких умовах на «нулі». Я взагалі вважаю, що якщо за допомогою мого повербанку військовий зможе бодай один раз зателефонувати рідним чи передати якусь необхідну інформацію побратимам, то цей пристрій себе виправдав на всі 200%».
Є у Михайла одне табу – він не робить повербанки для цивільних. Його пристрої – лише для військових, які знаходяться на «нулі». Бо ж замовлень від військових надходить щодень по декілька десятків, і з усім справитися часу катастрофічно не вистачає. Адже повербанки Михайло робить у вільний від роботи час. І все це – на волонтерських засадах, плюс до всього ще й частенько витрачає свої кошти на закупівлю додаткових матеріалів.
«Я відмовляю людям цивільним, які простять зробити такий повербанк, – говорить Михайло. – Роблю їх суто для військових. Бо ж людина, грубо кажучи, якщо немає вдома світла, може піти в кафе зарядити. А як зарядиться військовий на передовій, де немає ані світла, ані зв’язку? А з моїм повером хлопці зможуть три-чотири дні на зв’язку бути. Загалом він витримує до 10 зарядок телефону, якщо повільно заряджати, і десь п’ять, якщо на пришвидшеному режимі».
Михайло не рекомендує людям, які далекі від електроніки, експериментувати вдома з батарейками з-під електронних сигарет та і з будь-якими іншими батарейками також. Це може бути дуже небезпечно. Також вони шкодять природі. Тому просить чернігівців збирати використані пристрої та приносити йому, а не викидати на смітник.
Марія Пучинець, фото автора
