Справжній протест проти диктатури та владного свавілля докотився і до Чернігова.
На Майдані біля… театру
Позаминулої суботи на Красній площі Чернігова зібралося більше двох тисяч осіб, які прийшли в центр міста Сіверського краю, аби висловити свій протест проти дій чинної влади.
З імпровізованої сцени біля драмтеатру до присутніх звернулися народні депутати Олег Ляшко (Радикальна партія), Сергій Аверченко (партія «УДАР Віталія Кличка»), Валерій Дубіль (ВО «Батьківщина»), Руслан Марцінків (ВО «Свобода»).
Початок битви
Площа майоріла не тільки національними та партійними прапорами, а й різними банерами-плакатами. Площа час від часу скандувала: «Чернігів — вставай!», «Зека — геть!», «Беркуту — ганьба!», «Не пробачимо!», «Слава Україні!»…
Наприкінці мітингу Олег Ляшко запропонував піти до облдержадміністрації, щоб передати (тільки от кому, адже це був вихідний день?) резолюцію — вимоги зібрання (створених Народних зборів), та попередив, щоб «ніхто там нічого не трощив, вікна не розбивав, двері не ламав».
Коли євромайданівці почали підходити до державної будівлі, кілька молодиків (їх називають «тітушками»), які знаходилися до цього часу разом із 300-ми прихильників нинішньої влади на Алеї Героїв, вишикувались у ланцюг біля кутового входу адміністрації, де вже були працівники міліції з усією амуніцією — щитами, шоломами, дубинками… Досить швидко і правоохоронці, і молодики стали живим щитом для недопущення проникнення будь-кого до владного приміщення.
А вже за дві хвилини біля одного зі входів держадміністрації сталося фізичне зіткнення двох сторін.
Мордобій
Здавалося, кулачні махання і удари по чім попало, тільки розпочинали велику битву…
Знімаю фотоапаратом незвичний швидкоплинний процес над головами — «на витягнуті руки». Дивлюсь, просто наді мною звідкілясь летить змійкою великий металевий ланцюг. Ще доля секунди — і ця кільцева низка вдарить мене по голові (відхилитися в цю мить було нікуди, бо навколо створилася неймовірна тіснява). Але в цей самий момент натовп підштовхнув кілька людей, і за мікросекунди з лівого боку, безпосередньо переді мною, опинився високий міліціонер — залізний ціп сіконув його прямо по голові.
Він схопився обома руками за голову, спробував повернутися до стіни, подалі від «епіцентру» бою, але вислизнути звідти було вкрай складно. До того ж один кремезний молодий чоловік із боку силового натовпу (там, де знаходилися «тітушки») крикнув: «Куда?! Назад! Я говорю тебе: назад!». І тільки після того, як міліціонер, тримаючись однією рукою за голову, а іншою відмежовував себе від стіни, вимовив: «Да цепью по голове ударили, выпустите», цей молодик та ще двоє трохи відступилися від цементно-шорсткої стіни, що дало можливість міліціонеру вискочити з натовпу, і здавалося, що цьому допомогла якась фізична сила, яка з протилежного боку виштовхнула його звідти.
Чесно зізнаюсь, цей міліціонер як би несвідомо врятував і мене: перший раз — від удару металевим ланцюгом, ненароком підставивши свою голову, а вдруге — скориставшись тим, що правоохоронець протискувався вздовж стіни, мені вдалося швидко за ним теж вискочити з того пекельного місця…
Дивлюсь — нардепів Валерія Дубіля та Сергія Аверченка натовп притиснув до стіни. Здавалося, ще мить — і вони будуть масою розчавлені. (У цей час, як стало пізніше відомо, у подібній ситуації за рогом цього ж приміщення опинився й інший народний депутат — Олег Ляшко, за командою якого 5 хвилин тому нардепи очолили рух натовпу, тобто йшли попереду).
Як би не було жахливо констатувати, але саме кимось кинута шумово-сльозоточива граната на якусь хвильку розрядила обстановку. Завдяки цій паузі створився своєрідний коридор, який «розділив» по обидва боки ворогуючих.
Хоча пізніше стане відомо, що якраз граната, яка розірвалася в центрі кулачного бою між воюючими, пошкодила багатьом і взуття, і пальці на ногах. Серед постраждалих опинилися як опозиціонери, так і захисники будівлі облдержадміністрації.
Під час міліцейсько-народної сутички гранати розривалися у натовпі ще кілька разів.
Заручники
Подібних епізодичних бійок під час протистояння було кілька. Одна з них ситуативно підіграла міліціонерам та особам у цивільному, які були поряд із ними: вони миттю вихопили в прямому розумінні цього слова з натовпу кількох мітингувальників-протестувальників та сховали за міцними стінами державної установи.
Трохи згодом затриманих відвезуть у «каталажці» до міліції, де перепишуть паспортні дані й утримуватимуть до певного часу.
Десь через півтори години від початку бойового мітингу протестувальникам вдалося зламати двері адміністрації, до якої потрапили нардепи. Всередині приміщення в цей час знаходилися правоохоронці, з якими народні депутати розпочали «мирні» переговори за звільнення заручників. Міліціонери погодилися на умови, якщо мітингувальники відійдуть від адмінбудівлі та перестануть її блокувати.
До чисельного майдану вийшов єпископ Чернігівський і Ніжинський УПЦ КП Євстратій (Зоря), який закликав люд до примирення.
Та все ж після звернення священика невеличкі епізодичні сутички між протиборчими силами тривали. То одні, то інші перехоплювали ініціативу, яка в основному зводилася до висмикування з гурту конкретної людини з подальшим нанесенням їй кількох ударів…
Коли я фотографував «тітушок», що знаходилися на передньому плані, один кремезний молодик, котрий до цього часу проявляв значну активність у кулачному бою проти євромайданівців, на якийсь момент повернув голову в правий бік, що дало можливість іншому молодику, який стояв навпроти з боку, зненацька схопити його за плече і стрімко рвонути у свій бік, одночасно застосувавши до нього відповідний спортивно-бойовий прийом, і вже за секунду здоровило лежав на асфальті…
У цей час хтось зверху добряче сипонув сухого цементу. Обсипало в цьому колі всіх: і «тітушок», і їхніх противників, і тих, хто фотографував...
Ще за кілька хвилин якийсь дурень попустив у натовп скляну пляшку, яка влучила одній жінці в голову. Довелося викликати «швидку допомогу»…
Через деякий час, відчувши значну перевагу євро-протестувальників, «тітушки» відступили — вони покинули бойову позицію, після чого міліціонери біля облдержадміністрації залишилися без сторонньо-тітушкової допомоги.
Скориставшись нагодою (відходом ворогуючої сторони), молоді хлопці з табору протестувальників наздогнали окремих утікачів і надавали їм кілька стусанів. Найбільше дісталося прителепкуватим — чи то «обкуреним», чи то добре напідпитку. (Серед «тітушків» були як особи спортивної статури, так і кримінальної зовнішності. Про це, як ми вже повідомляли, ? окрема розповідь в одному з наступних випусків тижневика).
Міліція прикрила провокатора
Тільки-но священик звернувся зі словами до протестувальників, як один чоловік кинув камінець у вікно. Ті, хто стояв поруч, грізно у нього запитали: «Навіщо ти це зробив!?» Хтось інший крикнув: «Так це ж провокатор!»
Розуміючи, що запахло смаженим, чоловік, який кинув камінь, почав швидко віддалятися від натовпу. А коли хтось викрикнув: «Лови його!», він щодуху побіг у бік міліціонерів, які охороняли гаражно-господарчий двір адміністрації.
Метрів за два до міліцейського кордону молоді хлопці наздогнали провокатора і враз оточили. Хтось намагався втікача взяти «за грудки», а хтось — за комір, одночасно запитуючи, навіщо він так зробив (кинув камінь у вікно)? Але в цей час чоловік прудко рвонувся у бік міліціянтів, двоє з яких досить швидко відреагували і зробили крок уперед та в сторони, даючи йому можливість заховатися за їхніми спинами. Коли хлопці з майдану хотіли наздогнати того чоловіка, міліціонери одразу ж затулили собою невідомого.
Надвечір…
Приблизно о 15-ій годині народні депутати Сергій Аверченко та Олег Ляшко вийшли до народу й повідомили, що затримані хлопці відпущені, а бійці місцевого «Беркуту» до Києва не поїхали (одна з умов протестувальників полягала в тому, щоб повернути беркутівців зі столиці) — вони знаходилися на подвір’ї адміністрації.
А надвечір навпроти облдержадміністрації почали протестувальники зводити символічну барикаду, яка знаходиться там і по цей час, куди приходять чернігівці та гості міста, аби побачити на власні очі, що то воно за протести. Саме тут активісти збирають (приносять небайдужі люди) теплі та інші речі, які необхідні для київського Євромайдану.
…2 лютого увечері до чернігівського Майдану завітав і народний депутат України від Чернігівщини Сергій Аверченко (партія «УДАР Віталія Кличка»). Він, зокрема, зазначив: «Сьогодні влада вдається до найбрутальніших методів боротьби зі своїм власним народом. Одному нашому волонтеру, наприклад, що возив дрова, підпалили автомобіль. Але я жодного разу не почув, щоб люди здалися… Навпаки, такі дії влади мобілізують народ та посилюють віру в перемогу… Незважаючи на жорсткий тиск влади, все більше й більше депутатів, що входять до фракції Партії регіонів, замислюється над своїм власним майбутнім та майбутнім країни».
Сергій Кордик. Фото автора. Лютий, 2014 рік
