Цікава новина надійшла нещодавно з Південної Америки, з Парагваю, – вірші Тетяни та Сергія Дзюби, відомого творчого подружжя з Чернігова, чудово переклали мовою гуарані. Взагалі, це була мрія Сергія, який активно цікавиться південноамериканськими країнами.
Гуарані – це південноамериканська група індіанських мов, поширених у Парагваї, Бразилії, Аргентині і Болівії. Парагвайською гуарані спілкуються понад трьох мільйонів мешканців. У Парагваї гуарані – це національна мова (разом з іспанською). Нею володіють 90 відсотків жителів. Власне, в побуті люди зазвичай між собою розмовляють гуарані, а до іноземців звертаються іспанською. Парагвайська гуарані вивчається з XVII століття, у наш час мова розвивається. Зараз її викладають у школах – на рівні з іспанською.
Перекладач віршів українців – письменниця, ведуча та педагог Емільсі Енсіна (Emilce Encina), яка мешкає в Парагваї. А Сергій Дзюба переклав її поезію в прозі українською.
Це – 95 переклад творів Сергія і Тетяни Дзюби мовами народів світу.
Tetiana Dziuba
* * *
Árape ahasa tren renda asy trenrnda
pytû ipukuve ha kuarahy'a
ypukuve ojepo
umi trenrape orahava tapepukýpe
no seiva moõve ajerepa hikua
kuñakuerare, umi hekovaiva oñemo'a hağua pyhareayante.
* * *
Oîjeyta kyryry ha aujeyta ta'aro poty,
oîta pyaguapy, sa'y vy'apajey ha pe guavirana'a ho'ata a oñemboja'o
mokõipe; y mbytekuera oje'uta
umi ajo'ayhuva vy'apy ha no ñeme'emo'i hikuei Eva haseha yvyra raka oiva ikupepekuera ombyasy jembiapo vaikue.
* * *
Pe juky ymaguare ojehe'a yvy araome'ehaicha, ojapy, hasy, otytyi ha upei ajehe'a oikohağua chgui y guasu ikatuhape jayta ñanemandua hağua y yrembe'yre. Anğa ndahetai ara peina umi acá ha'e yvypegua ha jukykatu ha'e y pegua.
* * *
Princesakuera oha'umante'arã
umi añembotavyvevare.
* * *
Ajenoi papapype, ndopytai
che anğape upejave
noñantendei avave pumbyryre.
Upecharomante ikatu ajendu
pe ñê'emondo ymaintema ajenduseva.
Serhii Dziuba
* * *
Yvyrapepo yvyra pe rekome'ēha
pete'i mitakuña'i oika'rãi iñakarague pete'i kygua jasy rendývaycha ndo hechai hova ra'anga pe rovara'anga yaye'chajape hova'atagui pe ta'angape je ojehecha kuna ndojaku'aiva.
* * *
Y mytepe oyerepava y pe Eva resaycha, oñekarama hata tesambotyja ita morõti ndoyotopa'irõ otomana a ykatu omokañy ndojotopairõ yguasu ja yvaganive puede ojeku oñemohahagua ikatuhaguaicha hijos mokoî mírame: peteî kumaê ha peteî kuña.
* * *
Eikove heta ha ehai sapy'ave ha ani emboja Yvágare ne rembiapo vaikue.
* * *
Mba'eporã haseva: esa – umi tyvytakuera tasême ojapo jýi.
* * *
Che angyrukuera ayuerure pe'ême ikatupa pe kiririmi,
ndoikatuko ahendu yguazu ryapu.
* * *
guaygui, guiygui mbaraka oî ypojy'ape, eskinape mita'îcha.
Translated into Paraguayan Guarani by Emilce Encina
Емільсі Енсіна (Emilce Encina)
А зараз – вірші Тетяни та Сергія Дзюби іспанською мовою в перекладі знаного поета Сергія Борщевського. Взагалі, у всесвітньо відомого творчого подружжя українців з Чернігова в Іспанії (Мадриді) та Болівії вийшла книжка віршів «Голоси двох поетів» у чудовому перекладі іспанською мовою Галини Шитікової де Ескобар (Галини Ес), яка отримала великий резонанс в Іспанії та Південній і Центральній Америці. Отож Тетяна та Сергій Дзюби одержали престижні нагороди в Іспанії, Перу, Аргентині, Еквадорі, Коста-Ріці…
Tetiana Dziuba
* * *
El día ha retrocedido con el tumulto de una estación de trenes,
Y las sombras están alargándose como carriles
Que llevan a la vía muerta de la noche.
Unas mujeres atraviesan los carriles:
Son unas tales Anas Karéninas
Cuya liberación de problemas
Está garantizada solamente hasta la madrugada.
* * *
Y habrá el silencio de color de la esperanza,
Y habrá el reposo de color de la dicha,
Y la manzana caerá dividiéndose en dos partes,
Los enamorados felices las comerán
Sin advertir detrás de las ramas a Eva llorosa
Que ha maldecido su vieja avitaminosis.
* * *
El Tiempo se rezuma con la sal
Como la arena de la clepsidra antigua.
* * *
Quema, pica, escuece por dentro.
Y luego se aleja, se esfuma –
Y se convierte en el mar
Donde es agradable bambolearse
Sobre las olas de recuerdos.
Es lástima que esto no dura mucho,
Pues la gente vive en tierra firme,
Donde el mar es la sal...
* * *
La sabiduría popular convence
De que a las princesas siempre les toca la suerte
De ser presas de los tontos.
* * *
Marco los números de teléfonos
Que sé de memoria
En las horas cuando nadie toma el auricular.
Solamente entonces se oye en ellos
Lo que uno desea oír desde hace tiempo.
Serhii Dziuba
* * *
En la palma plateada de la eternidad
una niña
peina sus trenzas
con el peine de luna,
y no ve su rostro
en el espejito caprichoso:
Allí se distinguen
su mirada
y arrugas de una Mujer
desconocida.
* * *
En una isla
tan lejana como las lágrimas de Eva,
estrechada entre los brazos
de unas rocas blancas deslumbradoras de tal manera
que se puede coger con las manos
al horizonte,
si éste no huye a la alta mar,
la música
encontró un refugio
para dar a luz
al Hombre
y a la Mujer.
* * *
Vivan largo tiempo,
escriban poco
y no acusen al Cielo
de pecados.
* * *
La bella llorosa:
las pestañas
han atraído el arco iris
con abalorios de lágrimas.
* * *
Gentes,
no hagan tanto ruido, por favor:
no se oye el mar.
* * *
En el rincón
está la guitarra
tan vieja
que le cuesta mucho
permanecer de pie,
como a un niño.
Іспанською переклав Сергій Борщевський
А тепер – пропонуємо увазі читачів твори парагвайської письменниці Емільсі Енсіни у перекладі народного поета України Сергія Дзюби.
Емільсі Крістіна Енсіна Кабальєро (Emilce Encina), Парагвай
Відома прозаїк, поетеса, радіоведуча та педагог. Мешкає в Парагваї. Вона любить писати вірші в прозі, якими ділиться у своїй поетичній групі та в кількох інших онлайн-групах у соціальних мережах. Засновниця та ведуча радіо «SINFONÍAS DEL CORAZÓN», а також «PERFORMANCE RADIO», де вона поширює любов та доброту, пропагуючи прекрасні твори інших поетів і прозаїків; підтримує талановитих авторів, які не мають змоги видавати власні книжки для широкого загалу читачів. Все це вона робить некомерційно, але з душею, щиро та з любов’ю до літератури. Допомагає й авторам-початківцям отримати належне визнання.
Емільсі Енсіна – лауреат престижних нагород, зокрема міжнародної премії «Мачу-Пікчу» (Перу). Відзначена Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України – за власний творчий доробок та популяризацію української літератури в Південній Америці (2022).
Вона переклала вірші народних поетів України Тетяни та Сергія Дзюби мовою індіанців Південної Америки – гуарані. А Сергій Дзюба переклав її поезію в прозі українською.
Над прірвою
Ми ходили по землі з думкою, що з чоловіками все буде гаразд. Бог дав нам багато чого, аби жити добре. До того ж, у нас були ще й дуже красиві та прозорі водойми. Втім, ми не цінували те, що мали. Забули, що до природи потрібно ставитися з любов’ю, турботливо та шляхетно. Щоб на цій землі також щасливо жили наші діти, онуки та правнуки. Взагалі ж, ми забули, що людині насправді треба небагато – здоров’я, любові та доброти. Сподівалися, що житимемо вічно й марнували час, котрий втікав, мов пісок між пальцями. Зараз ми шкодуємо про скоєне – забруднені річки й озера, отруєні небеса та землю, просякнуту кров’ю. Однак поки що ми – небезнадійні, бо Бог дав нам ще один шанс, мабуть, останній. Ми маємо нарешті схаменутися і припинити жахливі війни, котрими буквально розпинаємо та вбиваємо нашу бідолашну планету. Необхідно очистити водойми та більше не отруювати їх, щоби вони ожили і ще довго радувати людей. Пам’ятаймо, що Господь знову пожалів нас, недолугих, проте в нього може одного разу просто увірватися терпець і тоді невиправному людству доведеться за все розплачуватися сповна. Але чи готові ми до цього: навіки згубити себе – зникнути в бездонному, жахливому мороку, байдуже пекельній прірві?!
Потік
Пам’ятаю, коли я була маленькою, немов пташеня, то гралася на березі дуже чарівного прозорого потічку. Довкола росли квіти, наповнюючи повітря чудовим, цілющим ароматом. А барвисті метелики пурхали між ними, ніби сміючись. Я стрибала у цю благословенно чисту воду, безтурботно плавала, неначе рибина, і кожен мій рух приносив неймовірну насолоду!.. Зараз, через багато років, уже в похилому віці, я згадую оті дивовижні миті щастя. Звісно, я пам’ятаю дорогу, котрою чимчикувала в дитинстві до «свого» улюбленого струмка. Ось тільки він давно вже зник, неначе пустельний міраж, розіп’ятий якимись байдужими та забудькуватими істотами… Будь ласка, не дозволяйте прозорим і прекрасним водам, котрі, попри все, ще лишилися в нашому світі, закінчитися чи бути сплюндрованими. У воді та біля неї відбувається багато прекрасних речей, якими досі насолоджуються люди на планеті. І може хтось двічі зайде в одну й ту ж річку, повернувшись у своє босоноге дитинство!
© Емільсі Енсіна (Emilce Encina), Парагвай
© З гуарані переклав українською Сергій Дзюба, Україна, місто-герой Чернігів
