25 квітня в Чернігівській обласній адміністрації відбулася нарада державного значення.
Учасники важливої наради за участю керівництва облдержадміністрації, експертів державного концерну «Укроборонпром» та керівників підприємств Чернігівщини обговорили спектр питань, що відносяться до оборонно-військової сфери. Учасники заходів не лише обговорили питання стосовно співробітництва з «Укроборонпромом», а й порушили проблеми та причини, усунення яких надало б можливості активніше співпрацювати державній військовій інституції з підприємствами Чернігівської області у рамках виконання державного оборонного замовлення та програми імпортозаміщення.
Як зазначив заступник голови облдержадміністрації Сергій Сергієнко, у травні минулого року між Чернігівською обласною державною адміністрацією та ДК «Укроборонпром» підписано Меморандум про співпрацю. Відпрацьовуються питання залучення підприємств області до виробництва та імпортозаміщення продукції для оборонно-промислового комплексу країни, зокрема за напрямами бронетехніки та авіаційної техніки.
За результатами такої співпраці оборонні замовлення вже виконують ряд підприємств області, в тому числі ПАТ «ЧеЗаРа», науково-виробниче об’єднання «Група компаній «МАГР», ТОВ «Техсервіс», ТОВ «Український кардан» та інші.
— Хочу наголосити, що машинобудівні підприємства Чернігівської області мають значний технічний та виробничий потенціал. Тому спільну роботу облдержадміністрації та Укроборонпрому необхідно розширювати, залучати до такої співпраці нові підприємства, – висловив переконання Сергій Сергієнко.
За повідомленням директора департаменту виробництва ДК «Укроборонпром» Олексія Кваші, Чернігівщина, хоча і не є промисловою областю, проте займає третє місце в рейтингу співпраці з підприємствами оборонної галузі. При цьому поки що промисловий потенціал області використовується лише на 40%. Тож є великий пласт можливостей щодо розвитку виробництва завдяки співпраці з Укроборонпромом. Важливим є участь у програмі заміщення складових частин озброєння і військової техніки іноземного виробництва на аналогічні українські зразки. Також є великі надії і перспективи на розробку та виготовлення нових видів вітчизняної техніки.
Керівники підприємств області говорили на перший погляд, здавалося б, і про деякі абсурдні, якщо виходити із сьогоднішньої ситуації, речі. Парадоксально, але факт – аби замінити деякі запчастини для української військової техніки, які раніше вироблялися та надходили тепер вже ворожої для України Росії, необхідно питати дозволу у… Москви. Добре, що керівники, беручи на себе відповідальність та ризикуючи мати певні для себе негативні наслідки, беруть особисту відповідальність та вдаються до деяких «правових» хитрощів, аби обминати такі безглузді норми та випускати запчастини для техніки, що потребує українське військо.
Кілька років тому 171-й ремонтний завод, що в Чернігові, мав величезні потужності для серйозного відновлення й ремонту військової техніки.
На жаль, через нерозумну політику колишньої української влади, спритні бізнесові ділки призвели до банкрутства заводу і врешті-решт він зупинився взагалі. Все, що там було, згодом розібрали на металобрухт, а це й потужні станки, батареї опалення, різні металеві конструкції, інструменти.
Після п`ятнадцяти років простою величезну територію та сам завод намагалися приватизувати ще спритніші діляги. Та не встигли. На Сході країни розпочалися воєнні дії з агресором та сепаратистами. Тож бізнесмени прагнули пришвидшити процес приватизації. Але тоді вчасно втрутилися представники місцевої влади.
В оборонному відомстві України знадобилися ремонтні потужності. І вже на початку 2014 року до Чернігова надійшли перші замовлення від «Укроборонпрому».
Стан цієї техніки, яка прибувала на завод, здавалося б, відновленню не підлягала взагалі – настільки вона була доведена до вигляду металобрухту. Тож доводилося розбирати її повністю і заново складати.
Торік відбулася передача військовим замовникам кілька одиницб відремонтованої техніки.
Але сталося так, що в сумнівному, на думку в.о. директора заводу Григорія Манойла, конкурсі, який відбувся потім, право на подібний ремонт виграла якась, за словами цього ж керівника заводу, сумнівна фірма, з можливостями СТО. І в даний час завод простоює, хоча при цьому інша приватна структура бідкається, що їм треба додаткові площі і кілька гектар для ремонту військової техніки. Дивно – тут цілий державний величезний завод простоює з наявністю відповідних площ, а приватна структура ремствує, що їм необхідні додаткова територія.
