На Чернігівщині відкрили пам’ятні стели загиблому командиру 1 окремої танкової Сіверської бригади та полеглим військовим.
Напередодні Дня Збройних Сил України на Алеї Слави 1 окремої танкової Сіверської бригади відкрили пам’ятні плити загиблим військовослужбовцям, зокрема і командиру частини полковнику Юрію Межакову.
Освятив стели архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій. Сім’ям загиблих він вручив медалі за “Любов та жертовність до України”.
Хвилиною мовчання та покладанням квітів до Меморіалу Слави під автоматні залпи побратими та запрошені вшанували пам'ять загиблих. Кожного, хто поліг у російсько-українській війні, згадали поіменно.
Крім, того, у зв’язку з прийдешнім святом – Днем Збройних Сил України – кращі військовослужбовці бригади були відзначені відомчими нагородами.
Відзнаки від Міністра оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів Сухопутних військ та оперативного командування «Північ» вручив армійцям начальник управління територіальної оборони ОК «Північ» полковник Юрій Колесніченко. Також відповідні військові отримали погони з черговим військовим званням.
Пам’ятні стели встановили на честь загиблих військовослужбовців полковника Юрія Межакова, старшого солдата Олега Ремінного, солдата Андрія Норенка, солдата Дмитра Власенка, солдата Андрія Бойка.
Полковник МЕЖАКОВ Юрій Володимирович народився 4 березня 1982 р., в місті Шпола Черкаської області. 2004 року закінчив Військовий інститут танкових військ в Харкові. У 2014–2015 роках був начальником штабу 28-ї окремої механізованої бригади. 2019 року очолив 1-шу окрему танкову Сіверську бригаду. Несподівано помер 28 травня 2020 року під час виконання службових обов’язків, в селищі Спірне Донецької області під час виконання обов’язків в районі проведення операції Об’єднаних сил. Указом Президента України № 204 від 28 травня 2020 року, “За особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно).
Старший солдат РЕМІННИЙ Олег Володимирович народився 10 грудня 1985 року в м. Шпола Черкаської області. Загинув 4 жовтня 2019 р. під час ворожого снайперського обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Тарамчук Донецької області. Указом Президента України № 50 від 11 лютого 2020 року, “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Солдат БОЙКО Андрій Юрійович народився 19 травня 1998 р., в місті Лубни, Полтавської області. Загинув 16 жовтня 2018 року в селищі Березове Донецької області отримавши смертельне поранення від ворожого снайпера. Указом Президента України № 47 від 28 лютого 2019 року, «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Солдат ВЛАСЕНКО Дмитро Миколайович народився 25 жовтня 1990 року в с. Стара Басань, Бобровицького району, Чернігівської області. Загинув 5 вересня 2014 року після 2-х годинного бою біля с. Крута Гора попав у засідку. Після вогневого контакту був взятий у полон та розстріляний сепаратистами. Указом Президента України № 9 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Солдат НОРЕНКО Андрій Петрович народився 28 серпня 1980 р., в с. Ярославка, Бобровицького району, Чернігівської області. Загинув
5 вересня 2014 року після 2-х годинного бою біля с. Крута Гора попав у засідку. Після вогневого контакту був взятий у полон та розстріляний сепаратистами. Указом Президента України № 98 від 6 квітня 2018 року, «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
