Цього року весна дуже повільно вступає у свої права! Через сірі та важкі хмари немовби проглядає блакитне та веселе небо. Таким прозорим та блакитним воно може бути тільки весняної пори.
По обіді сонечко заграє своїми промінчиками на обличчях перехожих. Йдеш собі, примружуючи очі, ховаючи погляд від яскравого та незвичного світла, насолоджуючись настанням тепла.
Оживають ліси, галявини, дерева! Птахи щебечуть веселіше.
Люди перевдягнулися у більш легку одежину, хоча щоранку та щовечора доводиться утеплюватися, щоб зберегтися від пронизливого вітру.
Після довгої зими приємно вийти на вулицю і вдихнути запах теплого повітря, побачити перших весняних птахів. Навкруги, хоч і досить повільно, крізь торішню траву пробивається молода зелень. Тоненькі паросточки наполегливо тягнуться до сонця. Бруньки на тополях і березах вже набубнявіли, в повітрі відчувається ледве вловимий запах клейких листочків. Повільно та скупо тече кленовий сік, березовий чекає тепла.
Фото М. Волка. Семенівка, березень 2015 р.
Ліс ще не одягнений, але пахне корою і березовим соком. Трохи димить перша зелень на вербах, як зеленуватий серпанок, як дрібні зелені мережива.
Посуха від малосніжної зими дається взнаки. Бідкаються хлібороби, що на полях мало вологи; бідкається і простий люд, а чи буде в цьому році городина. Усі чекають на дощик, чекають з надією на краще. І тоді усе покриється зеленим килимом.
Але ж зима не хоче поступатися і здаватися. І хоча вже давно не лежить сніг, на річках немає льоду, проте на озерах ще є спомини про зиму. Щоранку ще морозно й вітряно, але в повітрі вже відчувається пробудження природи. Сонечко гріє все довше й тепліше. Небо стало вище, день — довшим. Блакитний місяць,блакитне небо, блакитна далечінь. З'являються перші весняні квіти — білі і блакитні проліски.
А більш за всіх радіє дітвора, бо тепер на перервах між уроками навіть можна вистрибнути на шкільне подвір’я роздягненим, у футболці та простоволосим. Галасливо бігати по вулиці, от тільки біда в одному – немає звичних для цієї пори року калюж, не біжать потічки по вулицях, знайшовши низинку та зливаючись в одну велику протоку. Про гумові чобітки зовсім довелося цьогоріч забути. А човники? Човники взагалі пішли у небуття.
Повертаючись зі школи додому, більшість маленьких школярів все одно щодня шукають собі пригод по дорозі додому. Дехто затримується на такий довгий час, що може дійти до хати під вечір. Їм здається усе навкруги таким цікавим і манливим. Знаходять собі пригоди навіть там, де дорослій людині і невтямки придумати. Вже не морозно, можна «бриндати» вулицями і чіплятися за кожен цікавий такий собі варіант розваги. То гіллячка знайшлась на дорозі, то дрова хтось вчасно не прибрав коло двору, і це є гарна нагода подолати перешкоду на шляху додому.
Тож уся без винятку шкільна спільнота з нетерпінням чекає на весняні канікули, діти, щоб нагулятися на вулиці вдосталь, дорослі, мабуть, щоби перепочити перед завершенням навчального року, прибрати оселі до Великодніх свят.
Учні Семенівської ЗОШ № 3 радіють канікулам
У весняному лісі, березень 2015 р. Фото — з соц. мереж
Лісівники готуються до весняної посадки лісу, с. Радомка
Весна! Нарешті прийшла довгоочікувана весна! Як радісно!
Олена КРЕСС, м. Семенівка. Фото М.ВОВКА
