Як відомо, 22 грудня минулого року Державний департамент США оголосив про своє рішення надати нашому війську «покращені оборонні можливості» для «побудови довгострокової захисної системи», щоб Україна могла відновити свою територіальну цілісність та захистити суверенітет. Нинішній господар Білого дому Президент США Дональд Трамп офіційно схвалив рішення Держдепу про постачання до нашої країни летального озброєння.
Таке рішення Вашингтона щодо поставки Україні летальної зброї деякі експерти називають останнім «китайським попередженням» путінському режиму.
Спочатку про «технічну» складову рішення Адміністрації Президента США. Згадують декілька систем та зразків американської летальної зброї, які можуть уже «першими партіями» офіційно надійти для підсилення нашого війська. Це передусім снайперські комплекси Barrett M107A1 (про які наша газета розповідала в попередньому номері), протитанкові ракетні комплекси (ПТРК) типу FGM-148 Javelin, мінно-пошукове обладнання для вітчизняних ВМС, радіолокаційні станції для повітряної та морської розвідки і спостереження, кораблі прибережної та ближньої морської зони, протиповітряна зброя тощо.
Найбільш жваві обговорення та резонанс у нашому суспільстві і, звісно, за агресивним «порєбріком», де дуже уважно та ревниво відслідковують усі нюанси українсько-американської військової співпраці, викликає можливість появи в вітчизняному війську американського ПТРК «Джевлін» (саме так правильно читається назва цієї зброї, що перекладається як «дротик»). По суті, це протитанкова зброя новітнього покоління, що за своїми технологічними рішеннями та тактико-технічними характеристиками перевершує решту протитанкової зброї. Ці ПТРК належать до зовсім іншого, більш технологічно розвинутого, «світу». Тому зовсім не випадково, на думку багатьох військових експертів, поява Javelin у ЗС України стане одним з найпотужніших чинників стримування агресора та його місцевих поплічників безпосередньо в районі бойових дій на Донбасі.
Мобільний ПТРК типу FGM-148 Javelin серійно виробляється з кінця 90-х років минулого століття. Його головною особливістю є принцип «вистрілив і забув», тобто після пуску ракети в навідника немає потреби утримувати прицільну марку на цілі. Саме це й відрізняє Javelin від ПТРК попереднього, другого, покоління.
Інша важлива особливість і перевага цього комплексу — траєкторія польоту його ракети, яка дозволяє її бойовій частині гарантовано уражати танки та інші бойові броньовані машини в найменш захищену їхню частину — верхню проекцію. Загалом ракета цього ПТРК наводиться на ціль за допомогою інфрачервоної контрастної головки самонаведення. А весь процес наведення та ураження цілі для навідника-оператора цього ПТРК є нескладним. Спочатку він знаходить та ідентифікує ціль за допомогою інфрачервоного прицілу, її дані «запам’ятовує» головка самонаведення, яка після пуску й веде ракету, утримуючи в пам’яті теплову сигнатуру цілі.
Варто також зазначити, що ПТРК Javelin забезпечує наведення ракети навіть у складних метеоумовах (за підвищеної задимленості чи в темний час доби) і не потребує «підсвічування» цілі. При цьому ймовірність ураження цілі типу «танк/БМП/САУ/БТР» цим ПТРК становить 92–99%, що є безпрецедентним і надзвичайно високим показником для такого роду зброї.
На сьогодні ці комплекси використовуються американськими Сухопутними військами і Корпусом морської піхоти, британськими Королівськими збройними силами, а також арміями ще 14 країн, серед яких і ті, котрим «пощастило» мати спільний кордон з Росією, зокрема Естонії і Литви. Вартість одного комплексу сягає 350–400 тисяч американських доларів (із них близько 100 тисяч — вартість ракети). Це робить Javelin найдорожчим ПТРК за всю історію створення і використання такої зброї у світі.
Отже, стає очевидним, що в разі появи цього ПТРК у нашого війська його спроможності щодо боротьби із сучасними та перспективними зразками бронетехніки противника на полі бою значно зростуть. Це, зрозуміло, може суттєво змінити баланс сил не тільки безпосередньо в районі АТО, де окупаційне угруповання, згідно з даними ГУР МО України, оприлюдненими в листопаді минулого року, має у своєму розпорядженні принаймні 674 танки та 841 одиницю інших бойових броньованих машин (БМП, БТР, бронеавтомобілі), а й загалом у співвідношенні з бронетехнікою, яку має у своєму розпорядженні агресор на південно-західному напрямку, тобто проти України у складі свого кадрового війська. Адже кожний пуск з цього ПТРК навіть за мінімального рівня навченості його оператора-навідника (повний цикл становить два місяці, а мінімальний триває 10–14 днів) майже гарантовано означає «мінус один» танк/БМП/БТР.
Але поява цього ПТРК, а також інших зразків західної летальної зброї у ЗС України матиме ефект не лише у військово-технічній або військово-тактичній сфері. Все це досить серйозно вплине й на воєнно-політичну сферу, тобто матиме беззаперечний стратегічний сенс.
Тут все просто. Поки що кількість установок ПТРК «Джевлін» для України може становити кілька десятків. Це менше, ніж, наприклад, отримала 2016 року Естонія, якій поставили 120 пускових установок і 350 ракет. Тобто поки що йдеться про «символічну» партію американської летальної зброї для ЗС України. Одночасно це цілком недвозначний сигнал-натяк «імперцям» за кремлівськими мурами: вибір у вас простий і цілком зрозумілий. Якщо ви й надалі будете вдавати із себе «барана, який, попри дедалі більшу міць брами, все одно буцає її», то зрештою розіб’єте собі лоба, а ми готові вам у цьому допомогти (читай: слідом за «Джевлінами» в Україні може з’явитися ще щось «досить ефективне», наприклад, ЗРК «Петріот», або кількість ПТРК «Джевлін» в українського війська перевершить усі ваші очікування).
І цей символічний Рубікон, який постав перед нинішнім кремлівським режимом після рішення Білого дому щодо летальної зброї для України, без перебільшення можна назвати одним з ключових, поворотних пунктів усієї його «гібридної» агресії. Якщо Путін та його клептократична кліка все ж таки вирішать його перейти, не зважаючи на всі «натяки» та навіть «пряму мову» (наприклад, нещодавно очільник Держдепу США пан Рекс Тіллерсон прямо заявив про ключову роль в американсько-російських відносинах саме «українського питання») і маючи надію «дотиснути Україну», то вороття назад для них вже не буде. Далі для Кремля буде лише гірше.
«Джевліни», «Стінгери» чи «Петріоти» спочатку десятками, а потім, можливо, й сотнями у поєднанні з секторальними санкціями та замороженими активами всієї російської бандитсько-бюрократичної еліти зрештою поховають цей режим. Сьогодні це очевидно всім адекватним людям…
Костянтин МАШОВЕЦЬ
