Лікарі Олег та Лариса Лузани розпочинали медичний шлях у Чернігівському тубдиспансері. Тут Олег Миколайович, торакальний і онкохірург, з ендоскопістом Ларисою Валеріївною зробили не одну складну операцію, бездоганно склавши екзамен на високу професійну майстерність.
Понад 20 років плідно працювали в особливо медичному закладі, де від хворих можна заразитися небезпечною хворобою. У тубдиспансері тоді було єдине торакальне відділення в області. Тож навантаження на молодих лікарів, які з першого дня пішли у виграшний бій із тяжкою недугою, було серйозним.
У Олега Миколайовича та Лариси Валеріївни склався, так би мовити, медичний тандем. Вона досліджує стан багатьох органів. Точні висновки підтверджує гістологія. Ґрунтовно, з глибокими знаннями і досвідом аналізуючи їх, подружжя робить висновки щодо проведення тих чи інших операцій.
«Олег Миколайович – не просто лікар, а лікар-рятівник»
– У моїй лікарській практиці торакального хірурга були й унікальні випадки, – розповідає Олег Миколайович. – На святках у місцевій лікарні оперували Марину К. з приводу апендициту. Кажуть: проста операція. Але, як тільки анестезіолог увів наркоз, зупинилося дихання. Відновлюючи його, інтубаційною трубкою пошкодили горло. Повторно не почала дихати в реанімації після другої операції, як забилася інтубаційна трубка. Її переставляли. Молодій жінці стало зле. Тоді викликали мене.
Коли я зайшов у палату, у ній був нестерпно гнилий сморід. Треба було негайно оперувати. Розкриваю грудну клітку – трохи рідини, сіра тьмяна набрякла плевра, що покривала середостіння і м’яке випираюче з нього рідинне утворення – стінка гнійника. Обережно розкриваю плевру, і з розрізу починає текти зелений смердючий гній зі згустками чорної крові. Грамів сто, мабуть. Помив, почистив, наставив дренажних трубок, налагодив систему для постійного промивання гнійника.
Потім була реанімація у тій же лікарні, де виникла проблема з інтубаційною трубкою, яку не могли поміняти через набряк горла. Знову я приїжджав. А потім її привезли у тубдиспансер. Був тривалий і болісний період багаторазових промивань, додаткових дренувань, крапельниць, рентген-знімків тощо. Я двічі оперував її шию з обох боків, розкриваючи гнійні затікання, оптимально переставляючи дренажі уже на шиї.
А пацієнтка Марина додала:
– Олег Миколайович не просто лікар, а лікар-рятівник. Я стояла над урвищем і розуміла, що зараз можу туди впасти. Було страшно. Адже бачила чорну постать. У пам’яті прокрутились рідні. Проте тут подав руку Олег Миколайович і відвів від смерті, що вже прийшла мене забирати.
Були й подібні випадки, коли на вагу ставали життя і смерть. І Олег Лузан рятував людей.
І онкохворих оперують, життя рятують
Генеральному директору Чернігівської обласної лікарні, прекрасному пульмонологу, лікарю двох вищих категорій, заслуженому лікарю України Андрію Михайловичу Жиденку як нікому близькі легеневі (і не тільки) проблеми. Тому відкрив хірургічне торакальне відділення, що стало його дітищем. Запросив на роботу Олега Миколайовича та Ларису Валеріївну Лузанів. Тут широко розкрилися таланти лікарів від Бога. Завідувач відділення – ще й лікар вищої категорії, експерт Управління охорони здоров’я ОДА за спеціальністю «торакальна хірургія». Так і його колеги: Яків Іванович Іващик, Роман Юрійович Кравченко, який закінчив аспірантуру, Ігор Геннадійович Прохоренко, Сергій Борисович Балабушко. Оперують хворих з пухлинами шлунку, стравоходу, підшлункової залози, печінки. Їхнім надійним партнером є завідувачка відділення ендоскопічних досліджень, лікарка вищої категорії, кандидатка медичних наук Лариса Валеріївна Лузан.
Колектив відділення Лариса Струць, Ірина Барило, Ірина Куліш, Марина Бученко, Олег Лузан, Лариса Лузан, Наталія Кулакова, Наталія Каримова
Олег Миколайович для взаємовигідної співпраці щодо використання новітніх технологій бере активну участь у різних формах обміну досвідом із вітчизняними і зарубіжними колегами. Хірургічне торакальне відділення – базове кафедри онкології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Продуктивно діє підписаний контракт про співпрацю. Особливо – з професором Юрієм Володимировичем Авдосьєвим щодо емболізації судин. Готується Атлас із висвітлення практичної роботи.
Олег Лузан стажувався у Познані (Польща) з питань відеоторакоскопічної хірургії. Побував у Дюссельдорфі (Німеччина) на міжнародній медичній виставці, де було багато суперобладнання. У нього теж є зарубіжне: відеоапаратура для малоінвазивних втручань відомої німецької фірми «KARL STORZ». Вона дає можливість оперувати хворих з найменшою травматизацією, і вони на 2-3 добу відбувають додому.
Увесь цей передовий досвід сприяє тому, що Олег Миколайович робить широкий спектр операцій.
– У моїй лікарській практиці був такий випадок, – пояснює Олег Лузан. – У чоловіка передпенсійного віку виявили пухлину у стравоході. Оперували в Києві, де світила медицини. Як казав один з таких: «У столиці на кожному перехресті стоїть професор». Але які вони? У пацієнта виникло ускладнення шва, відтак їжа потрапляла у плевральну порожнину. Виникло гнійне запалення.
Хворого у важкому стані вже повезли не туди, де оперували, а у хірургічне торакальне відділення. І Олег Миколайович заходився його рятувати. Це була надскладна операція, але вона пройшла на високому фаховому рівні. Такі оперативні втручання стали регулярними. Як і освоєння нових технологій: приміром, емболізація судин.
– Ми освоїли й ефективно використовуємо емболізацію і хіміоемболізацію, – розповідає пан Олег. – Це закриття судини, коли перекривається кровопостачання пухлини або органа, ураженого онкозахворюванням для досягнення високої концентрації хіміопрепарату безпосередньо в пухлині. Шлях закривається і пухлина не отримує кровоплину, живлення. Тоді омертвілу тканину акуратно видаляємо. Емболізацію застосовуємо і при легеневих кровотечах, які швидко зупиняємо.
У польових умовах оперували – здоров’я, а то і життя повертали
Великими випробуваннями для Олега Лузана і його високопрофесійної команди були епідемія ковіду і обстріли Чернігова російськими загарбниками. Оперували важких хворих, у яких були ускладнення від коронавірусу. А у період бойових дій у обласному центрі лікарі в умовах, коли не було світла, тепла і води, ювелірно оперували поранених воїнів і цивільних. Обласна лікарня була великим госпіталем, а хірургічна служба, зокрема торакальне відділення – його опорною частиною. Колектив професіоналів, попри труднощі й небезпеку, працював, як чіткий і надійний механізм.
За самовіддану роботу в екстрених умовах, коли, як кажуть, угору ніколи було глянути – оперували вдень і вночі – Олег Лузан удостоєний медалі «За оборону Чернігова» і «Хреста громадянських заслуг». Але для нього головне – не нагороди, а повернуте здоров’я і врятоване життя – багато їх було за роки успішної роботи. І це щастя для справжнього лікаря. А головне щастя для Олега Миколайовича – дружина Лариса Валеріївна, надійна підмога й опора у роботі і в сім’ї, а також син Ростислав – уролог, який пішов важкою, але вкрай потрібною для людей батьківською дорогою.
«І керівник хороший, і людина»
Олег Миколайович вважає, що у його здобутках є заслуга керівника численного колективу обласної лікарні Андрія Жиденка.
– У Андрія Михайловича напрочуд гарно поєднанні кращі моральні якості хорошого організатора і хорошої людини, – наголошує Олег Лузан. – Він простий і добрий. Був головним лікарем Чернігівських міських лікарень №4 і №1. Як ніхто, багато зробив і робить для медиків. Передусім, сучасні ремонти у хірургічному, урологічному і торакальному відділеннях. Забезпечує комфортні умови для лікарів і хворих, новітнє обладнання, медпрепарати тощо. Тому хочеться працювати, коли про тебе дбає і допомагає турботливий керівник.
– Я задоволений, що Олег Миколайович та Лариса Валеріївна відгукнулися на моє запрошення перейти в обласну лікарню. Вони взяли на себе велику і відповідальну ношу. І мені приємно, що їхні відділення одні з кращих в обласній лікарні. На «відмінно» виконують свою роботу, – говорить Андрій Жиденко.
І досліджує, і оперує
Лариса Валеріївна Лузан проводить дослідження шлунку, стравоходу, дванадцятипалої кишки, кишківника, бронхів тощо. Дослідження виконується фахово і безболісно. Ще й оперує те, що виявила, зокрема видаляє поліпи у кишківнику. Ставлячи стенти, розширює бронхи і стравохід, що дає можливість дихати і ковтати. Робить оперативні втручання, що забезпечують нормальне життя, а буває, і рятують його.
Лариса Лузан проводить ендоскопічне дослідження
Неможливо порахувати, скільки було в Олега Миколайовича і Лариси Валеріївни критичних випадків. Але лікарі високого класу у боротьбі з тяжкими недугами виходили переможцями, бо застосовують нові технології, що забезпечують високі результати лікування й оперативного втручання. І обнадійливо звучить: «Страшне позаду, будете жити» – коли життя висіло на волосині.
Для Олега Миколайовича і Лариси Валеріївни кожна операція важлива. Готуються до неї, як до важливого екзамену, враховуючи все до дрібниць, аби пройшла без ускладнень. Відтак буде менше часу на реабілітацію, пацієнт швидше залишить відділення із впевненою надією жити й працювати.
Це забезпечують чудові лікарі Олег Миколайович, Лариса Валеріївна і їхні колеги. Добре, що вони є. Якщо виникне хвороба (а треба від неї застерігатися вчасними обстеженнями), вони неодмінно допоможуть: і обстежать, і полікують, і прооперують.
Микола Кохан, фото Віктора Кошмала
На першій світлині: Олег і Лариса Лузани
