Свого часу, закінчивши Ніжинський технікум механізації з відзнакою, Олександр Броварець залишився в ньому працювати вихователем, а потім викладачем. Коли в 2001 році у зв’язку з ліквідацією на той час уже не технікуму, а коледжу, потрапив під скорочення, вирішив змінити педагогічну діяльність. Працював на ВАТ “Ніжинський хліб” головним інженером, комерційним директором. Уже тоді ловив себе на думці про відкриття власної справи, хоча не знав, чим буде займатися, де взяти початковий капітал.
Переломними стали 2004—2005 роки, коли в Ніжині розгорнулася діяльність по реалізації проекту “Розвиток фермерства і підприємництва на основі розвитку традиційного промислу Ніжинського регіону”, підтримка якого здійснювалася Фондом “Євразія” за рахунок засобів, наданих Агенцією міжнародного розвитку США і Організацією по безпеці і співробітництву в Європі. Ніжинський технікум механізації на той час став агротехнічним інститутом, і його викладачі безпосередньо були задіяні в реалізації проекту. Саме колишні колеги переконали Олександра Васильовича в доцільності розвитку огіркового промислу, який згодом і став частиною його життя. Випробування своїх знань і можливостей проводив на земельній ділянці біля дачі. Знаходив необхідну літературу, діставав насіннєвий матеріал, добрива та гербіциди. Захопився так, що майже весь вільний час проводив на своїх грядках.
Тому, коли в березні 2010 року знову опинився без роботи і спеціалісти центру зайнятості після наполегливих пошуків нового місця працевлаштування запропонували отримати виплату допомоги по безробіттю одноразово для започаткування власної справи, не вагаючись, погодився. Швидко визначився і з видом діяльності. За допомогою викладачів Чернігівського державного інституту економіки і управління, де проходив підготовку за направленням центру зайнятості, розробив бізнес-план “Створення приватного підприємства по вирощуванню огірків”. Паралельно з навчанням втілював свою бізнес-ідею у життя — обробляв землю, висівав насіння, проводив перший міжрядний обробіток. Отримані в центрі зайнятості кошти пішли на закупівлю органічних та мінеральних добрив, механізований обробіток посівів, транспортні витрати.
Перший урожай порадував господаря — сорти виявилися високоврожайними, огірки мали товарний вигляд, на ринку користувалися попитом. Та цьогорічне літо, яке так дошкуляє спекою людям, виявилося згубним і для огірків. Не допомогли й посилені поливи ділянок. Та Олександр Васильович не занепадає духом. Уже зараз замислюється над запобіжними заходами від спеки на наступний рік. Захоплює його працьовитість, енергія, оптимізм. Саме такі вольові, наполегливі люди досягають успіху в житті.
Ірина КОТЛЯРОВА, начальник відділу Ніжинського МРЦЗ, м.Ніжин
