СИТУАЦІЯ. Мальовничі села чернігівського Придесення перетворюються в ізольовані резервації без доріг та комунікацій, а в деяких колись квітучих селах немає навіть магазинів. І це всього-на-всього менш ніж у 40 кілометрах від обласного центру. Зокрема у селах Ладинка та Друцьке Іванівської громади Чернігівського району люди скаржаться на бездоріжжя та відсутність транспортного сполучення. І доки одні села животіють, у тій самій громаді влада коштом державного бюджету вкладає сотні мільйонів гривень платників податків у показову «відбудову».
Декілька місяців поспіль до села Ладинка Іванівської сільської громади Чернігівського району не ходить автобус. Люди не мають можливості звернутись до лікаря, поїхати в аптеку, продовжити картку в банку, та просто виїхати з села у справах. Під силу це тільки тим, хто має власне авто. Всі бачать, як розвивається Іванівка і навколишні села, які багатомільйонні кошти туди вливають з державного бюджету, а в цей час дорога до Ладинки розбита.
«Декілька кілометрів від села до траси буквально не проїзні», – скаржиться місцева мешканка Катерина Новик.
Жінка публічно зверталась на адресу обласних чиновників, аби зарадили біді селян.
Втім, очевидно, що небожителям не до простого люду – вони те і діло, що нахвалюють чиновників з Агентства місцевих доріг та Служби відновлення інфраструктури, звітуючи про 100-відсоткове завершення експлуатаційного утримання доріг коштом резервного фонду держбюджету. Насправді ж завершення ямкового ремонту – тільки на словах, бо на ділі в багатьох громадах дороги нагадують місячні пейзажі, як-от у Ладинці. І не лише там.
«На дорозі, що сполучає Новгород-Сіверський із Семенівкою, за літо та й взагалі за останні роки ніхто жодної ями не засипав, а лісовози вже такі вибоїни поробили, що «швидкі» з хворими не їдуть, а повзуть, – скаржиться Марина Лузик. – Взимку цю дорогу взагалі не чистять, узбіччя з чагарниками, дорожніх знаків не видно. На прохання людей полатати дорогу – лише одні відмовки, все не на часі. А коли буде на часі? Ми не просимо про автобан, а просимо хоча б залатати ями».
«До кого ще треба звернутись, щоб зробили дорогу Сновськ-Тур'я Корюківського району Чернігівської області? – запитує Галина Бебех. – Прикордонна громада, прикордонні села, дорогою цей відрізок назвати не можна! Скільки вже звернень писали, просили – та людей не чують і не бачать. Ми покинуті напризволяще. «Швидка» не виїжджає, пожежна теж».
Скаржаться на убиті дороги й у Ніжинському районі.
Зокрема мешканка Комарівської громади Лідія Бердниченко дивується інформації про 100-відсоткове завершення експлуатаційного утримання доріг.
«Чи дійде черга до дороги Берестовець-Борзна! З Берестовця до Борзни мусимо їхати через Комарівку! Скільки хворих не дочекались «швидкої допомоги», і скільки ще не дочекається!» – бідкається жінка.
Дехто і взагалі не добирає слів, як от Володимир Лепський із Козельця.
«Нехай приїдуть у Козелець на Київську слобідку, я їм покажу дороги! Злодюги! Щоб ви їздили все життя по наших дорогах, по яких ми ходимо та скакаємо», – обурюється чоловік.
У Ладинці Іванівської громади через поганий стан дороги не ходить автобус.
«Невже люди не мають права на те, щоб до них хоча б раз-два на тиждень приїхав автобус?» – резонно запитує місцева мешканка Катерина Новик.
Не краща ситуація в сусідньому придеснянському селі Друцьке.
«Про наше село зовсім забули. Згадують лиш тоді, коли треба проголосувати за голову громади, – обурюється Тетяна Кужельна. – Криниці занепали, води попити немає де, магазина немає, автобуса немає. Невеселе життя настало у дручан, а Іванівка процвітає. Людоньки, почуйте крик стареньких – за що це їм така старість?!».
Про село Ягідне тієї ж таки Іванівської громади мешканці Ладинки та Друцького згадують не всує. Якщо вірити аналітичним даним системи «Прозоро», то лише у цьому році на проектах «відбудови» освоєно понад чверть мільярда гривень державних коштів. Гроші проходили через Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області. Раніше наше видання вже описувало частково ці проекти, і так само описувало частково діяльність цієї багатої структури – Служби відновлення. Держава прокачує через цю структуру чималі кошти бюджету та донорів. Так, у минулому 2024 році Служба використала 924 мільйони 686 тисяч гривень. У цьому році трансфери, очевидно, перетнуть позначку в один мільярд гривень! Станом на жовтень Служба вже використала 922 мільйони 21 тисячу 801 гривню.
Як так виходить, що за державні гроші одним селам будують рай на землі, а іншим навіть ями на дорозі не полатають? Хто і де розставляє пріоритети, хто ділить людей на сорти?
Віталій Назаренко
На фото: с.Ягідне
