Ранньомодерна доба (XVI–XVIII ст.) в історії українських земель стала періодом глибоких змін у сфері грошового обігу. У цей час територія України перебувала у складі кількох держав – Речі Посполитої, Османської імперії, Кримського ханства та Московської держави. Політична строкатість і активні торговельні зв’язки зумовили багатовалютний характер грошового ринку.
У XVII–XVIII ст. на Чернігівщині значна частина розрахунків відбувалася натурою: зерном, медом, худобою, полотном. Це найбільше характерно для сільської місцевості, де гроші часто виконували лише облікову, а не платіжну функцію.
Співіснування монет різного походження сформувало багату нумізматичну спадщину, яка сьогодні є важливим історичним джерелом для вивчення економічних процесів, рівня добробуту населення та міжнародних контактів. Метою цієї статті є огляд основних типів монет ранньомодерної доби, що перебували в обігу на українських землях, на основі матеріалів фондової збірки Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».
Одним із ключових номіналів XVI–XVIII ст. був «талер» – велика срібна монета, яка виконувала роль міжнародної розрахункової та накопичувальної одиниці. Завдяки стабільній вазі та високій пробі срібла талер користувався довірою в європейській торгівлі. Водночас через високу вартість він рідко застосовувався у повсякденних розрахунках і був доступний переважно заможним верствам населення. У фондовій збірці заповідника зберігаються поодинокі знахідки талерів, зокрема західноєвропейські: талер 1622 р. (Базель), талер 1618 р. (Утрехт), що підтверджує їх використання на території Батурина.
«Доллар» козацької доби – срібний талер (єфимок) охоче приймали навіть тоді, коли дрібні монети знецінювалися. У судових і податкових документах талери часто згадуються як одиниця великих виплат – викупів, позик, спадків.
Пожвавлення торгівлі та розвиток ярмарків сприяли зростанню ролі середніх номіналів. У XVII ст. важливе місце в грошовому обігу посіли «орти коронні» номіналом 18 грошів, карбування яких розпочалося 1608 р. у Гданську за правління Сигізмунда III Вази. Ці монети активно використовувалися в Речі Посполитій і поширилися на українських землях.
«Шостаки» (6 грошів) і «трояки» (3 гроші) стали зручними для великих торговельних операцій, сплати податків та розрахунків із військами. Монети цих номіналів з фондової колекції, знайдені під час археологічних досліджень у Батурині, ілюструють стабільність їх використання з XVI до кінця XVIII ст.
Найпоширенішою монетою повсякденного обігу на українських землях у першій половині XVII ст. був «півторак» (півторагрошовик, 1,5 гроша). Його популярність пояснювалася зручністю розрахунків для міського й сільського населення, а також використанням у виплатах козацького жалування.Археологічні знахідки з території Батурина, зокрема з Цитаделі Батуринської фортеці, свідчать про масове поширення півтораків у грошовому обігу регіону до середини XVII ст.
Козацька еліта оперувала складною системою розрахунків: у документах трапляються суми, записані одночасно в рублях, злотих і талерах, що відображає транзитний характер регіону між Річчю Посполитою, Гетьманщиною та Московією.
Фінансові труднощі, спричинені війнами та нестачею срібла, призвели до появи низькопробних і кредитних монет. До них належать «драйпелькери», пов’язані з подіями Тридцятилітньої війни, та «тимфи» – монети номіналом 30 грошів, карбовані в 1660-х роках. Їх масовий випуск сприяв інфляції та втраті довіри до державної монетної системи. Випадкові знахідки таких монет у Батурині свідчать про їх присутність у грошовому обігу навіть у кризові періоди.
У повсякденному житті населення активно використовувало «соліди» (шеляги) – дрібні монети, карбовані зі срібла низької проби, білону або міді. Вони були одними з найпоширеніших знахідок у міських шарах XVI–XVII ст. Окреме місце займають мідні боратинки другої половини XVII ст.
Поодинокі знахідки османських монет «мангірів» фіксують торговельні контакти й військові події на південних та прикордонних територіях. Такі монети доповнюють картину багатовалютного обігу українських земель.
Монети ранньомодерної доби з фондової збірки заповідника є важливим джерелом для вивчення економічної історії XVI–XVIII ст. Вони демонструють складну систему грошового обігу, в якій співіснували повноцінні срібні, низькопробні та дрібні розмінні монети різного походження.
Чернігів, Ніжин, Стародуб, Батурин були не лише торговими, а й грошово-фінансовими центрами. Саме на ярмарках відбувався активний обмін монет, укладалися кредитні угоди, фіксувалися борги – інколи з відстрочкою платежу «до наступного ярмарку».
Матеріали з території Батурина засвідчують активну участь міста в міжнародних торговельних процесах і дозволяють простежити, як загальноєвропейські фінансові тенденції відображалися на локальному рівні. Саме в ранньомодерний період було закладено підвалини фінансових традицій, що визначили подальший розвиток грошового господарства українських земель.
Монета «талер» 1618 р. (аверс). Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Монета «талер» 1618 р. (реверс). Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця».
Монета «орт коронний» 1623 р.(аверс). Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Монета «орт коронний» 1623 р.(реверс). Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Монета «півторак» 1622 р.(аверс). Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Монета «півторак» 1622 р.(реверс). Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Монета «тимф», 1664 р. (аверс).Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Монета «тимф», 1664 р. (реверс). Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Монета «солід» 1650 р. (аверс). Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Монета «солід» 1650 р. (реверс). Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця
Світлана Коваленко,
зберігачка фондів Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»,
спеціально для видання bilahata.net
