Кажуть так: кому яке діло, що кума з кумом сиділа. Та воно то так, якщо не брати, звичайно, до уваги, коли весь цей процес-інтерес не стосується самої куми – дружини чоловіка. У нашому випадку все сталося несподівано. Хто б міг подумати, що міцна дружба раптово обірветься через… пісню.
На одному з концертів в місцевому сільському клубі Олександра виконала свою гумористичну пісню про кума.
‒ Якби ж я знала, що так буде, то ніколи б і не співала цієї пісні, ‒ зазначила виконавиця гумористичного твору.
Вже на другий день після оприлюдненого на все село жарту, дружина кума записала виконавицю пісні у кляті вороги. Напевно, все оспіване в пісні сприйняла за реальність…
Як було насправді ‒ хто ж тепер знає? Але є пісня! А відомо ж, що слів з пісні не викинеш. А ось і текст цієї пісні, яка потім із жартівливого жанру перейшла в категорію «драматизму». Авторка та виконавиця ‒ Олександра Заяць.
‒ Ой, кума, моя кума ‒
Кума-білолиця.
Ой, до чого ж ти, кума
Гарна молодиця…
‒ Іди геть додому, кум,
Щоб кума не знала,
Що до мене ти приходив,
Як нічка настала.
Не послухав мене кум
Та обняв гарненько.
Люди добрі! Жінка я!
Розтало серденько.
Тільки от одна біда ‒
Кума в мене злая.
Де не стріну я її,
Вона мене лає.
Нехай лає, ще й кричить.
Та я ж не боюся,
Тільки зайде в хату кум.
До нього горнуся.
Не простий у мене кум,
Та й кума не тужить.
Робить він комірником,
З завфермою дружить.
Я ж корову продала,
Поросят не маю.
Всього вдосталь в мене є,
Бо кума кохаю!
Коли меду принесе,
Коли ‒ м’яса, сала.
‒ А чи ти такого кума
Хіба б не кохала?
А що гарний в мене кум,
То вже й не казати.
Вміє гарно пригортать,
Та й ще цілувати!
Молодиці-молоді
Хочу вам сказати:
В кого кум, такий я в мене,
То можна кохати!
