Ностальгійне. «Не продавай батьківську хату…»
* * *
Не продавай батьківську хату –
Твого дитинства світлий рай;
Бо душі в ній – матусі й тата,
Сюди частіше приїжджай!
Не варті золоті прикраси,
Грошей магічне «джерело»
І олігархів всі палаци
Того, що в хаті цій було.
Побачиш лиш поріг привітний –
І враз світлішає душа!
Бо тут – все справжнє, рідне, світле,
Мов та вода, що п’єш з ковша.
Пекла матуся чи варила –
Усе робила залюбки!
Натхненно пряла, ткала, шила
І вишивала рушники.
Тут все й донині зберігає
Тепло батьківських рідних рук!
І вкотре знову оживає
Ласкавий близьких перегук.
Тут нас і пестили, й любили!
Був теплим хліб… І ви – святі,
Що дарували мудрість, силу,
Аби не збилися з путі.
І знов садок рясний вітає,
Де гралися колись, малі;
Тут неню й тата пам’ятають
Дерева й грудочки землі.
Батьківській душі, добрі й милі,
Нас зігрівають від біди;
Бо з того світу, мов стокрилі,
Щоразу квапляться сюди.
Не продавай батьківську хату,
Відвідуй батьківський поріг, –
Тут мрії юності крилаті
І твій одвічний оберіг!
Менському земляцтву в Чернігові
О, Менщино, поліський рідний краю,
В думках до тебе лину і в піснях;
Бо кращого на всій землі немає,
В усіх краях, на всіх материках!
Як не любити ці ліси, діброви,
Ошатні села в зелені садків,
Пісні дівочі в тиші вечоровій,
Дзвінкоголосі трелі солов’їв?
Десна-красуня величаво плине
Між берегів зелених, чарівних;
І небо – поряд, лагідне, дитинне
На придеснянських луках заливних.
Це назавжди, мов оберіг, з тобою, –
Яка ж красива батьківська земля!
Тут Остреч – із цілющою водою
І щедрі урожаї на полях.
Колиска роду нашого й поваги
Від сіверян – до нинішніх часів,
Що оповита славою звитяги
Хоробрих предків, гордих козаків!
І як би не хмурніли чорні хмари
Від ворогів, що сонце облягли
Й на землю нашу хижо зазіхали, –
Народ здолати зайди не змогли.
Козацька воля тут завжди гуляла,
І хлібороби та ремісники
Зі зброєю її оберігали,
Вливаючись у доблесні полки.
А скільки ратних подвигів звершили
У Вітчизняну наші земляки,
Рятуючи Європу від фашизму,
Закарбувавши славу навіки!
Прославили район Герої Праці –
І хлібороби, і картоплярі,
Насіннєводи, льонарі завзяті, –
Добром багаті, чесні трударі.
О, земле наша рідна, благодатна,
Родюча й щедра за усіх часів!
Державі ти дала учених знатних,
Художників, державних діячів.
А ще немало Менщина зростила
Прозаїків, поетів, піснярів, –
Давала їм натхнення, творчі сили,
Щоб прославляли подвиги батьків.
Земляцтво Менське робить добру справу,
Збираючи до купи земляків;
Щоб знали діти і онуки славу
Давно минулих, нинішніх часів.
Вітаю все земляцтво миле, рідне, –
Живіть, творіть добро для громадян!
Хай небо буде чисте і погідне,
Вітчизна не кривавиться від ран.
Здоров’я зичу всім, добра і світла,
Цікавих справ та задумів, ідей;
У дружбі й злагоді навіки жити –
Любові, миру для усіх людей!
Хай земляки тут горнуться, мов віти, –
Велика і згуртована сім’я.
Хоч нас життя розкидало по світу,
Але душею й серцем з вами я!
Марія Вахненко,
село Величківка Менського району, Чернігівщина
