Чернігівська центральна міська бібліотека ім. Михайла Коцюбинського отримала нові цікаві книжки.
Особисто мені сподобався роман «Люди і тіні» придеснянця Анатолія Хоменка. У центрі роману – долі трьох друзів, яких звели разом тернисті шляхи війни, – Степана Захарченка, Леоніда Корнійця і Петра Кострова, а також – їхніх дітей та актриси Алесі Гутянської. Впродовж півстоліття крокують вони поруч, підтримуючи одне одного, творячи Добро, борючись із Кривдою. Наші історія та сучасність, любов і ненависть, будні й гостросюжетні, дивовижні пригоди тісно переплелися у цьому оригінальному творі, даючи змогу читачеві поміркувати над таким непростим сьогоденням і влитися до лав захисників Правди.
Більшість людей вважає, що живе. Але насправді – це лише існування… Меншість живе, бо мислить і бореться з Кривдою. Наш світ існує за законом бумеранга: жодне зло не минає безкарно… І навпаки – добро в кінцевому підсумку винагороджується. Любов – це начебто найбільш скомпрометоване людьми почуття, однак саме вона творить справжні дива, повертаючи нас до життя і вселяючи надію. Ми пам’ятаємо найбільш сокровенне – прекрасних і світлих людей, яких нам поталанило зустріти на життєвому шляху. Зрештою, ми усвідомлюємо сенс свого буття та рухаємося вперед – до світла, творячи Історію. І як тут не погодитися з автором?!
Цей проникливий роман створив Анатолій Михайлович Хоменко, який народився 14 вересня 1947 року в селі Озереди Корюківського району. За фахом – бібліограф, журналіст і вчитель рідної мови та літератури. Викладав у Ніжинському культурно-освітньому училищі, цікаво працював у районних газетах, бібліотекарем і педагогом у школі. Нині мешкає в Корюківці. Член Конгресу літераторів України. Автор поетичних збірок («Людина під небом», «Совість», «Голос», «Обличчя віку») та кількох повістей, які ще очікують на свого видавця. У виданні роману Анатолію Михайловичу допоміг його син Олександр. Книга вийшла у чернігівському видавництві «Десна Поліграф».
Там же надрукована збірка поезії та гумору Олега Воловика «Подаруй мені, мамо, дитинство…», присвячена трьом дочкам і чотирьом онукам. До цієї події автор ішов кілька десятків років. Тож кожне слово його – вимріяне, вистраждане, лине від душі й серця. Тут – щира любов до рідного краю та справжнє, велике кохання! Олег Миколайович народився на Чернігівщині. Був завідувачем сільських клубів. Служив в армії. Працював у міліції… Він – учасник ліквідації катастрофи на ЧАЕС. Має державні нагороди.
А збірка віршів Богдана Власенка «… доки холоне кава» створена в Прилуках. Це – вже третя книжка дипломанта літературно-мистецької премії імені Любові Забашти «Квіт папороті», присвячена вічній темі кохання. Мені ці теплі, пристрасні та щирі поезії сподобалися. Тому й хочу відзначити таку чудову збірочку прилучанина в цьому невеличкому огляді, представивши її читачам обласної газети «Деснянська правда». Адже поезія – теж вічна, як і любов!
Світлана БРАГІНЕЦЬ,
зав. відділом чернігівської бібліотеки ім. М. Коцюбинського
