Нашого цвіту по всьому світу. Оперний соловейко з Чернігівщини

Среди поклонников Кармен,

Спешащих пёстрою толпою,

Её зовущих за собою,

Один, как тень у серых стен…

(О. Блок, цикл «Кармен»)

Багато імен пов’язано з землею чернігівською – за сотні літ дала вона світові не лише славних лицарів, науковців, трударів, а й велике гроно митців, серед яких справжнім діамантом сяє ім’я Любові Олександрівни Дельмас.

Народилася майбутня оперна співачка 29 вересня 1884 року у Чернігові в родині Олександра та Зеліни Тищинських. Батько, що за свої заслуги перед містом отримав звання Почесного громадянина Чернігова, обожнював своїх дітей, проте не балував їх, мати ж навпаки – всю себе віддавала дітям, турбуючись про їх достаток та гарне виховання. На час народження Люби родина вже мала доньку й двох синів – Миколу та Павла. Саме на долю Павла Олександровича Тищинського, офіцера, що 1917 року складе голову на полі бою у буремні роки Першої світової війни, і випало турбуватися про овдовілу матір та трьох молодших сестер, коли у 1896 році помер батько.

З раннього дитинства Люба демонструвала неабиякі музичні здібності. Займаючись спочатку під керівництвом матері – викладачки музики, дівчинка опанувала основи вокалу та музичну грамоту. Саме з її благословення Любов Олександрівна вирушила до столиці імперії, де стала слухачкою Петербурзької консерваторії в класі вокалу під керівництвом Наталії Ірецької. На пошану до мами, розпочинаючи сценічну діяльність, Любов Олександрівна взяла собі її дівоче прізвище – Дельмас.

У 1906 році молода співачка дебютувала у Петербурзі. Тоді ж Любов Дельмас одружилася з оперним співаком Павлом Андрєєвим. Подружжя деякий час виступало разом, зокрема у Києві, де обоє були солістами місцевої опери: сопрано Дельмас неабияк гармоніювало з басом Андрєєва. Однак розуміючи, що справжню реалізацію таланту може дати лише столична оперна сцена, Любов Олександрівна перебирається до Петербурга остаточно. Про київський період співачки нагадує портрет, створений відомим українським художником Олександром Мурашком під враженням від одного з виступів Любові Дельмас.

Справжнє визнання до співачки прийшло у 1913—1914 роках, коли вона брала участь у грандіозному дійстві, що ввійшло в історію, як «Російські сезони», організовані Сергієм Дягілєвим у Парижі. Саме тоді в репертуарі Любові Олександрівни з’явилась партія Кармен з однойменної опери Жоржа Бізе. Втілений нашою землячкою на оперній сцені образ звабливої іспанки виявився настільки вдалим, що ось вже протягом століття Любов Дельмас вважається кращою Кармен світової опери.

Окремою темою в житті співачки стало знайомство з поетом Олександром Блоком. Побачивши одного разу на петербурзькій оперній сцені Дельмас в ролі Кармен, поет закохався, почав засипати квітами та віршами, навіть створив поетичну збірку «Кармен» з відповідною присвятою. Не витримавши такого шквалу залицянь, Любов Олександрівна зрештою звернула увагу на дивакуватого поета. Це знайомство вилилося у бурхливий, хоч і нетривалий, роман, від якого лишилися вірші та дружба, що зв’язувала співачку й поета аж до самої смерті Блока. У роки голодного післявоєнного періоду в охопленому революцією Петрограді Любов Дельмас кожного місяця виокремлювала зі своїх заробітків суму, яку витрачала на їжу та необхідні речі для тоді вже серйозно хворого поета та його дружини… Людському завжди є місце у будь-якій життєвій ситуації.

По приходу радянської влади Любов Олександрівна все рідше виходила на сцену, приділяючи більше уваги викладанню вокалу. Її чоловік Павло Захарович Андрєєв отримав звання народного артиста СРСР та пост професора у рідній, на той час вже Ленінградській, консерваторії, куди й запросив у 1934 році дружину. Хоча Любов Олександрівна значилась лише асистентом свого чоловіка, проте мала власний клас вокалу, звідки вийшло безліч оперних талантів, адже навчання під орудою Дельмас – це був показник високої майстерності співака. В роки Другої світової війни Любов Дельмас разом з чоловіком лишалися у блокадному Ленінграді, беручи участь у організації та проведенні концертів для захисників міста.

По закінченні війни подружжя продовжувало роботу у консерваторії, проте після смерті Павла Андрєєва Любов Олександрівна остаточно відійшла від сценічної та викладацької діяльності, лише зрідка брала участь у так званих шефських консерваторських заходах.

Померла краща Кармен світової опери 30 квітня 1969 року у Ленінграді, проживши навдивовижу плідне та цікаве життя. Пам’ять про співачку та її родину зберігається й зараз: досі можна побачити могили батьків Любові Олександрівни – вони були збережені у ХХ столітті. У Чернігові та області проходять заходи на пошанування пам’яті Любові Дельмас, виходять статті в газетах та часописах, відносинам Любові Олександрівни та поета Олександра Блока присвячено кілька сценічних постановок, зокрема п’єса О. Васюти.

Пам’ятаймо ж і ми про гордість нашої землі, бо своє – найдорожче!

Анатолій НОВАК , «Чернігівщина»