Чому так вправно німецькі війська вторглися в країну Рад? Чи були готові радянські війська до бою? У кого була перевага військова? Про ці та інші аналогії розмірковують неупереджено і професійно фахівці-історики з Чернігова.
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковий співробітник:
? Ще перед початком німецько-радянської війни Червона армія у цілому та в західних військових округах, зокрема, мали достатньо військ та озброєння, у тому числі й найновітнього, у порівнянні з Вермахтом, для успішного відбиття агресії. Так, на території Україні в особовому складі мінімальна перевага була на боці німців і їхніх союзників: 1.508.500 німецьких, угорських і румунських військовослужбовців проти 1.412.136 радянських військових. У військовій техніці та озброєнні значною була перевага на боці СРСР. У танках: 8 069 радянських проти 1 144 німецьких; у гарматах і мінометах: 26 580 радянських проти 16 008 німецьких; у літаках усіх типів: 4 696 радянських проти 1 829 німецьких.
Й.Сталін проігнорував попередження радянської розвідки, яка вчасно і достатньо точно поінформувала вище керівництво СРСР щодо небезпеки нападу нацистської Німеччини. У раптовому нападі нацистського агресора на СРСР 22 червня 1941 року, катастрофічному початку війни й жахливих масштабах втрат є повністю винним керівництво Радянського Союзу на чолі зі Й.Сталіним – тоталітарний комуністичний режим.
Додам, що на початку війни розташування радянських військ на західному кордоні відповідало підготовці до наступальних дій, а не оборони.
Ростислав Пилявець, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук:
? Зупинюся на одній із найбільших у світовій історії танковій битві під Дубно, на причинах нищівних поразок Червоної армії у початковий період війни, на долі військ, що опинилися в котлах оточення. Так, в Уманському котлі (кінець липня – початок серпня 1941 р.) оточено і розгромлено 6-у та 12-у радянські армії, здалися у полон 103 тис. червоноармійців; унаслідок поразки в Київській оборонній операції (7 липня – 26 вересня 1941 р.) у найбільшому за всю історію війн котлі загинуло командування Південно-Західного фронту і 4 радянські армії, у полон потрапило, за німецькими даними, 665 тис. червоноармійців (за радянськими – 485 тис. осіб); у Харківській битві (травень 1942 р.) розгромлено три радянські армії, до полону потрапило до 240 тис. червоноармійців.
Головними причинами таких результатів бойових дій були: неготовність командування і військ до оборонних дій, низький рівень бойової підготовки командного і рядового складу, невідповідний вимогам війни рівень системи управління військами Червоної армії, недосвідченість та безініціативність командних кадрів, низький морально-політичний стан особового складу. Все це стало наслідком політичних репресій щодо досвідчених військових кадрів з боку сталінського тоталітарного режиму у 1936—1939 роках: її генералітету, вищої та середньої ланки офіцерського корпусу, коли було розстріляно та ув’язнено 44 тис. осіб.
Також необхідно звернути увагу на безпрецедентну кількість червоноармійців, що потрапили в полон у 1941 році –3 млн. 335 тис. осіб. Однією з головних причин цього ? відсутність у значної частини військовослужбовців Червоної армії бажання воювати за «за соціалістичну батьківщину», «за Сталіна», «за Радянський Союз», «за комуністичну партію». Це теж стало результатом комуністичної політики: закріпачення селян, Голодоморів 1921–1923 років, 1932–1933 років, репресій, зубожілого життя та нещадної експлуатації.
Сергій Лаєвський, директор Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського про бойові дії на Чернігівщині у серпні–вересні 1941 року:
? Протягом 7–10 вересня в районі села Козероги Чернігівського району була оточена та практично знищена 195-а стрілецька дивізія, якою командував генерал Віталій Несмєлов. У 2009 році пошуковцями був віднайдений та переданий до музею сейф з документами політвідділу цієї дивізії: політдонесення, рапорти, довідки, списки особового складу політпрацівників, бланки тощо. На сьогодні реставровано близько 100 аркушів і робота дослідників продовжується. Документи дозволяють простежити настрої бійців та командирів, які були доволі різними. Зокрема, вересневі донесення містять тривогу з приводу ситуації та відсутності чітких наказів і взаємодії частин. Як це актуально сьогодні!
Загалом в експозиції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського висвітлена тема оборонних боїв на Чернігівщині у серпні–вересні 1941 року матеріалами безпосередніх учасників, в тому числі й командного складу. Останніми роками зібрання поповнюється матеріалами пошукових робіт з Чернігівського та Щорського районів. Музейним співробітникам інколи вдається встановити прізвища загиблих та розшукати їхніх нащадків.
Сергій Горобець, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук:
? Не тільки у 1939 році СРСР здійснив агресію проти Фінляндії. Попри існуючі стереотипи, 22 червня 1941 року Фінляндія не оголошувала війну Радянському Союзу. Натомість СРСР 25 червня 1941 вчергове розпочав військові дії проти Фінляндії. Певно, спрацювали довоєнні плани агресії, які не встигли відмінити в хаосі перших днів війни. Пізніше це мало фатальний вплив під час блокади Ленінграду. СРСР готувався до нападу на Німеччину, а Гітлер тільки випередив свого ворога. Керівництво Російської Федерації робить історію радянсько-німецької війни зброєю для своєї інформаційної агресії проти незалежної держави Україна, постійно проводячи паралелі з «фашистами» і «бандерівцями». Правда історії – наша зброя проти сучасного російського агресора...
Цікавився судженнями чернігівських істориків Олександр МАЙШЕВ
