Майор Дармограй: 25-річний комбат, Народний Герой України, кавалер Ордену Богдана Хмельницького.
Назвати 25-річного комбата «молодим командиром» спаде на думку хіба що людині, яка не знає «Стрижа» та його бойовий шлях. Прийшовши в бригаду навесні 2015 безвусим лейтенантом, Роман за ці п'ять років встиг повоювати скрізь, де вели тяжкі бої Чорні запорожці: під Богданівкою і Новотроїцьким, в Авдіївській «промці» і на Світлодарці. Встиг навіть отримати кілька нагород, серед яких Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеню та найвище народне звання «Народний Герой України», за утримання позиції «Орел» взимку 2017 року.
Перша його позиція була в диких степах поблизу Волновахи, між українською Богданівкою і окупованим Петрівським, де молодий комвзвода зарекомендував себе добре навченим, талановитим командиром.
Вже там журналісти почали знімати сюжети про бойовий шлях майбутнього комбата. Після переведення до першого батальону «Стриж» очолює роту, разом з якою бере участь у захопленні і утриманні териконів довкола Докучаєвська: тоді низка успішних дій кількох підрозділів бригади призвела до того, що противник, побачивши себе в напівоточенні, почав в паніці втікати з окупованого ним міста!
Ретельний, уважний, в'їдливий, принциповий офіцер викликав повагу у командирів і підлеглих. Коли командування почало формувати зведений батальон для участі в міжнародних навчаннях Rapid Trident, Роману без вагань доручили керівництво штабом батальону.
Командував батальоном на той час підполковник Олександр Вдовиченко, заступником у нього був капітан Андрій Кизило — той самий, який згодом, в січні 2017 року здійснить успішне захоплення ворожих позицій під Авдіївкою і на чию честь ті позиції будуть названі його іменем.
В той чорний день 29 січня, коли «Орел», здійснивши найбільший подвиг свого життя, в результаті влучання в бліндаж ворожого снаряду разом з двома своїми побратимами перейшов у Небесний Батальон, Роман за наказом командира батальону змінив полеглого капітана Кизила на його посту. Капітан Дармограй безпосередньо очолив оборону даного укріпрайону і разом з вірними друзями, такими ж молодими офіцерами Андрієм Верхоглядом та Василем Тарасюком продовжував битися з ворогом доти, доки противник не змирився із втратою своєї позиції.
Після Авдіївки, в якості заступника командира батальону «Стриж» провоював рік в районі Світлодарської дуги. Під час виходу бригади на ротацію командування запропонувало молодому капітану очолити батальон — той самий, в який п'ять років тому Роман прийшов молодим офіцером, випускником Львівської Академії Сухопутних Військ. Коло замкнулося.
«Кислий, Кислий, я Стриж, доповісти обстановку!» — командує Роман в рацію. Зосереджено вислухавши доповідь, приймає рішення і віддає команди.
«Не заважайте, не до вас зараз», — з досадою кидає журналістам: зараз в його руках, як у вправного диригента, весь «оркестр» гучних сурм у вигляді піхоти, мінометних підрозділів, бронемашин та інших підрозділів. Погляд гострий, уважний; рухи вивірені; команди чіткі й продумані. На війні мужніють швидко, набагато швидше, ніж в цивільному житті...
…У військових вишах відлунали випускні, і невдовзі наші військові підрозділи поповняться новими молодими офіцерами. Маємо певність, що вони так само швидко наберуться досвіду і, підкріпивши набуту теорію практикою, стануть в ряд з бойовими офіцерами, такими як майор Дармограй, капітан Верхогляд та інші достойні командири оновлених Збройних Сил України.
Олена Мокренчук