Городнянці вже давно звикли до того, що наше рідне місто, хоч і невеличке, проте завжди охайне і чепурне. Певно, мало хто пам’ятає як виглядала Городня наприкінці 90-их років минулого століття – з обшарпаними фасадами адміністративних будівель, ямами на дорогах й майже повною відсутністю бодай якогось вечірнього освітлення вулиць. І це правильно – звикати варто до кращого, а не навпаки.
Ще задовго до російського вторгнення старовинна будівля так званого «Порт-Артуру» розпалась навпіл, а потім і впала зовсім. Проблематичний будинок належав цілком реальному власнику, який не поспішав прибирати завали з битої цегли, тож центр міста «прикрашала» руїна кілька років поспіль.
Міська рада систематично вела перемовини із власником, результатом яких стало знесення аварійної будівлі, проте пустир, який час від часу проростає дикою паростю бур’янів, так і залишився за парканом.
Майже на самому тротуарі по вулиці Івана Ремболовича вже кілька літ на перехожих споглядає напівзруйнована хата без даху, яка і в добрі свої роки виглядала не «як з картинки», а тепер взагалі є руїною посеред міста. Кажуть, той будинок пережив пожежу, проте після лиха ніхто не взявся відновлювати його, ні зносити.
Наступний «об’єкт» міг би стати своєрідною історичною візитівкою міста, аби хтось зміг його реконструювати та подати гостям та відвідувачам Городні.
Прямо під боком міського будинку культури стоїть старенька і навіть симпатична хатка, яка вросла у землю по самі вікна. Її підвіконня знаходяться на рівні тротуару, а сама вона перекошена і ледь тримається за власні стіни.
Старенька хатка біля будинку культури, що вросла «по очі»
А поряд зі спортивною школою на вулиці Захисників України одразу кілька колись багатоквартирних будинків сперечаються один з одним за ступенем занедбаності. На подвір’ї одного з них вже виріс справжній ліс з дикорослих дерев.
Ми поцікавились у міській раді, чому не зносяться та не приводяться до ладу такі будівлі. Ситуацію прояснила керуюча справами виконавчого комітету міської ради Ірина Підлісна:
– Ситуація така, що практично у кожної занедбаної будівлі є власник чи спадкоємець. Впливати на господарів у нас немає важелів, якщо ситуація не несе загрози оточуючим. Ми можемо тільки настійливо рекомендувати вжити тих чи інших заходів. Проблема ускладнюється ще й тим, що переважна більшість власників цих будинків нині не проживають на Городнянщині, а дехто й взагалі за кордоном. Звичайно, будівлі, які взагалі не мають власників, передаються міській раді за рішеннями суду як безгосподарське майно, однак таких об’єктів одиниці, і більшість з них міська рада вже впорядкувала.
Повномасштабне вторгнення погіршило ситуацію. Чимало городнянців виїхало за межі Чернігівщини та України. Тому їхні помешкання не доглядаються, або доглядаються недостатньо. Тож загальне враження того, що у місті побільшало «пусток», посилюється. Лишається сподіватись, що після закінчення війни власники будівель повернуться і наведуть порядок у своїх оселях.
Павло Дубровський
На першому фото: Будинок по вулиці Ремболовича вже кілька літ без даху;
Новини Городнянщини
