Четвер, 8 Січня 2026   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
На Чернігівщині організували мандрівку вареника з грушею: від Різдва до Водохреща

На Чернігівщині організували мандрівку вареника з грушею: від Різдва до Водохреща


Три свята в гості: кулінарна мандрівка Мезинським Поліссям

Напередодні Водохреща, свята, яке завершує цикл Різдвяно-новорічних святкувань, у візит-центрі Мезинського національного природного парку (Чернігівщина)  панував особливий аромат – аромат дитинства, сушених груш та стародавніх традицій. Фахівці парку провели для місцевої малечі незвичайний захід, поєднавши екологічну просвіту з автентичним майстер-класом із ліплення вареників.

Різдвяно-новорічні свята – це час, коли серце прагне затишку, а душа – повернення до витоків. Саме тому було обрано для зустрічі з дітьми тему «кулінарної етнографії». Головним героєм заходу став традиційний для нашого Полісся – вареник, а інгредієнт – сушена груша.

Екологія та традиція в одній тарілці

Співробітники парку розпочали зустріч з розповіді про значення стародавніх фруктових садів та груш-дичок для наших пращурів. З’ясували, що груша-дичка є не лише частиною ландшафту, а й важливою екосистемою. Головна увага була приділена сушеній груші. Саме вона була основним та найціннішим делікатесом для поліщуків у зимовий час.

Вареники з грушею мали особливе обрядове значення. Вони були окрасою Різдвяного столу на Святвечір, символізуючи добробут, і обов’язково подавалися на Щедрий вечір (Маланки) як символ достатку і дари землі. І ось тепер, на

завершення циклу, вони знову вийшли на перший план.

Від теорії — до борошна

Найцікавіша частина розпочалася, коли діти власноруч взялися за справу. Під керівництвом наставників юні кухарі вчилися секретам правильного тіста та приготуванню начинки. Виявляється, щоб груша «розкрилася», її потрібно правильно підготувати, додавши дрібку духмяних прянощів та меду.

Світлиця швидко перетворилася на імпровізований цех: хтось вправно розкачував тісто, хтось викладав духмяну начинку, а хтось старанно виводив на варениках мереживні «косички». Кожен виріб був особливим, адже в нього вкладали не лише вміння, а й надії на мирний та щасливий Новий рік.

Символи та частування

Не обійшлося і без магії: за давнім звичаєм, у кілька вареників поклали «сюрпризи»-передбачення. Під час фінальної дегустації гарячих, щойно зварених вареників, діти з цікавістю шукали свої пророцтва на майбутній рік. Спільна трапеза з ароматним трав’яним чаєм, що відбулася напередодні свята Йордану (Водохреща), стала кульмінацією події, об’єднавши громаду навколо спільного столу.

 

 «Для нас важливо показувати дітям, що природа і культура нерозривно пов’язані, – зазначили організатори. – Коли дитина власноруч ліпить вареник за рецептом своєї прабабусі, вона починає глибше розуміти і цінувати свій рідний край. Це і є справжній патріотизм – знати своє, берегти своє і смакувати своє».

Захід у Мезинському парку став яскравим прикладом того, як національні парки можуть не лише охороняти природу, а й берегти живу історію нашого народу. І поки в хатах пахне варениками з грушками, а діти співають колядок –  наші традиції житимуть, завершуючи мандрівку вареника з грушею від Різдва до Водохреща.

Лариса Подоляко, 

провідна фахівчиня з екологічної освіти Мезинського Національного природного парку


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2026 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/