ЮВІЛЕЙ. 70-річний ювілей нині відзначає Микола Петрович Дейкун – лікар, науковець, щира та добра людина. Про себе він говорить просто: «Медицина та громадське здоров’я – моє покликання, моя доля і сутність всього мого життя». Девіз життя: «Пливу не так, як дме вітер, а як налаштую вітрила».
З вересня 2023 року Микола Дейкун повністю присвятив себе науково-педагогічній та викладацькій роботі. Він є професором кафедри біології Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Разом з колегами готує фахівців (магістрів) за спеціальністю «Громадське здоров’я». Цьогоріч відбувся перший у вказаному університеті випуск цих спеціалістів.
Громадське здоров’я – проблема, вирішенню якої Микола Дейкун присвятив всю свою наукову (30-річну) та педагогічну (20-річну) діяльність. Цю важливу тему він розкрив у дисертаційній роботі, яку успішно захистив у 2002 році.
В ній науковець вперше в Україні довів і запропонував наявну систему охорони здоров’я, яка по суті є системою медичної допомоги з незначними елементами власне охорони здоров’я. Потрібно розділяти на дві окремі системи – систему медичної допомоги та систему власне охорони здоров’я, тобто систему громадського здоров’я.
Понад 20 років тому у дослідженні Миколи Дейкуна запропоновано існуюче законодавство спрямувати у двох напрямках – Закон України «Про медичну допомогу та медичну діяльність» для реалізації населенням України свого конституційного права на медичну допомогу та забезпечення відновлення втраченого здоров’я кожної людини та Закон України «Про здоров’я нації» для реалізації населенням України свого конституційного права на охорону здоров’я, тобто попередження хвороб у населення, збереження та зміцнення здоров’я нації. На щастя, такі Закони України у нашій державі стали чинними.
Так, 19 жовтня 2017 року парламентом ухвалений Закон України від № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», який вступив в дію з 01.04.2019 року. Цим Законом України виокремлено систему медичної допомоги із загальної, існуючої сфери охорони здоров’я і визначено умови функціонування системи медичної допомоги, медичних закладів та визначено її призначення: забезпечити реалізацію населенням України свого конституційного права на медичну допомогу.
А 6 вересня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про систему громадського здоров’я». Його введено в дію з 01.10.2023 року (символічно, що це відбулося тоді, коли Микола Дейкун почав працювати з майбутніми фахівцями з громадського здоров’я). Законодавчий акт дає можливість населенню України реалізувати своє конституційне право на охорону здоров’я, тобто запобігання хворобам, збереження та зміцнення здоров’я нації.
Про те, хто та що визначило його життєвий шлях та позицію, ювіляр розповів у книзі «Випереджаючи час». Особливо тепло згадує про батьків, дружину, сина, доньку та онуків. Данину поваги віддає педагогам, яких пам’ятає від першої вчительки до професорів і академіків. Не оминає і керівників, які часто були одночасно друзями та колегами. Завдяки їхній підтримці Микола Дейкун отримував задоволення від роботи, працював творчо і ефективно. На високий щабель ставить друзів, які були разом у радості і горі, завжди підставляли плече.
Чи не головну роль у формуванні особистості Миколи Дейкуна відіграли пацієнти. А їх у нього було безліч.
«Без пацієнта немає розвитку лікаря. Всі пацієнти різні, навіть якщо у них однакові захворювання. Підібрати «ключик» до кожного із них без взаєморозуміння неможливо. А щоб знайти такий «ключик», необхідно все більше і більше пізнавати людину та науку. Це дає можливість допомогти пацієнтам одужувати», – ділиться своїми думками Микола Петрович.
Така життєва позиція не залишалася непоміченою людьми. Виборці по три рази довіряли представляти їх інтереси у міській раді Чернігова та Чернігівській обласній раді. На депутатській ниві, як і на всіх інших, ювіляр формував міцну команду однодумців та професіоналів.
Про те, що Микола Дейкун завжди чітко розставляв пріоритети, свідчить його біографія. Впродовж 1961—1979 років він здобував освіту у школі, Одеському медичному училищі №3, Київському медичному інституті імені О. О. Богомольця. Із завзяттям опановував теоретичні знання, вміння працювати з медичною літературою, спілкувався з цікавими людьми.
Трудову діяльність розпочав на низовій ланці медицини – в Іванківському фельдшерсько-акушерському пункті, де був завідувачем. Потім впродовж року проходив інтернатуру в Чернігівській міській лікарні. Опрацювання спеціальної літератури, контакт із хворими, участь у консиліумах і медичних радах – все це формувало клінічне мислення молодого інтерна.
Втім, головне було попереду: робота в Коропській центральній районній лікарні. 3 роки Микола Дейкун очолював там інфекційне відділення, а з 1983-го – був заступником головного лікаря по медичній частині. Саме тоді він почав розвивати навички організатора охорони здоров’я.
Нагоду продовжити це мав вже у Чернігівській міській лікарні №4. Під його керівництвом понад 3 десятиліття тому був розроблений і впроваджений програмно-комп’ютерний комплекс на 25 робочих місць. Мав на меті втілення сучасних цифрових та безпаперових технологій в управління медичним закладом. Вказана система виявилася ефективною і працює донині, а в Україні стала масово застосовуваною в останні 5-6 років.
Улюбленим дітищем Микола Дейкун вважає обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом. Створював його з нуля, відкривши в грудні 2005 року. Завдяки зусиллям ювіляра за кілька місяців постав сучасний заклад із молодим колективом. На чолі його Микола Дейкун був упродовж 2009—2016 років. За цей період заклад став одним з найкращих подібних центрів держави, відомим і за її межами. Недаремно його керівника у 2014 році обрали президентом ГО «Українська професійна асоціація служби протидії ВІЛ та іншим соціально-небезпечним хворобам та явищам».
Ставши на чолі управління охорони здоров’я Чернігівської обласної держадміністрації (2003—2009 роки), Микола Дейкун взяв участь у розробці та втіленні програм, які і нині працюють. Йдеться про «Програму розвитку сімейної медицини в області», «Програму щоденного моніторингу за станом здоров’я немовлят», «Програму інформатизації медичної галузі області» тощо.
У 2016—2019 роках Микола Дейкун очолював колектив Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру. Завдяки йому вдалося здійснити суцільну комп’ютеризацію закладу, провести переоснащення медичною апаратурою та обладнанням, значно поліпшено матеріально-технічну базу. Тоді ж вперше в Україні запровадили практику лікування туберкульозу сімейними лікарями, а також його контрольовану терапію в амбулаторних умовах із застосуванням скайп-зв’язку тощо.
Сам ювіляр слушно вважає: свої 70 років прожив не дарма, завжди тримав руку на пульсі життя, діяв на випередження, долав виклики часу. На його думку, Україна перебуває на початку великого шляху розбудови системи громадського здоров’я. Реалізації цієї ідеї Микола Дейкун присвятив чверть свого життя.
Микола Петрович досліджує вплив чинників харчування на громадське здоров’я. Зокрема займається нутриціологією як наукою, що вивчає раціон та спосіб харчування людини, роль клітковини як надзвичайно важливого макронутрієнта, а також макробіома та мікробіоти як окремого органа. Свої здобутки науковець реалізує через публікації у фахових виданнях, використовує у викладацькій діяльності.
Віра у себе допомагає йому сміливо долати будь-які випробування, йти до мети, якою б нездоланною вона б не здавалася.
Микола Тищенко
