Навіть, якби й хотіли… Хіба ж забудеться 24 лютого 2022-го року. Воно розділило наше життя на «до» і «після». Бо коли росія пішла на нас війною у 2014-му, що це вже справжня війна і що не закінчиться вона Донбасом і Кримом, не усвідомлювали сповна. І тоді, коли одвічний ворог України, так званий «старший брат», накопичував на кордонах багатотисячні війська, ми сподівалися, що переможе розум людський! Та не збулося! Світ таки з’їхав з глузду! Змінилися наші цінності. Ми звикли жити у нових реаліях. Під звуки сигналів повітряної тривоги продовжуємо працювати і вірити, що кожен день наближає нас до нашої Перемоги. Навіть тоді, коли новини з фронтів і від політиків настільки негативні, що, здається, земля йде з-під ніг… Ми втрачаємо дім, рідних, друзів… Та є сила, яка не дає зломитися, – наша віра!
Микола Іванович Мироненко, вчитель історії Красноколядинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Талалаївської територіальної громади, що на Прилуччині, депутат селищної ради, учасник Революції Гідності, волонтерив ще з 2014-го. За свою багаторічну діяльність нещодавно отримав Подяку Прилуцької РВА. У лютому-березні 2022-го російські окупанти були за кілька десятків метрів від його дому…
– Я готовий був піти до війська, – розповідає Микола Іванович, – але вік уже не той, не беруть... Та є різні способи допомагати нашим військовим. Тут же, у нашій громаді, знайшлися однодумці, з якими із перших днів повномасштабної війни знайшли нішу для своєї діяльності. Працювали і через соцмережі, і через прямі контакти із людьми. У перші місяці війни на виготовлення маскувальних сіток люди віддавали старі речі. Була проблема і вдягти, і нагодувати захисників… Таким собі гуманітарним центром став тоді Центр дитячої та юнацької творчості на чолі з Ніною Галаган.
– Саме тоді й виникла ідея та необхідність відкриття волонтерського рахунку?
– Так. Комусь треба було цю справу взяти на себе. Дякую за розуміння і співпрацю Марині Густодим, Сніжані Скрипці, яка постійно організовує збори через лотереї. Маю багато зв’язків із військовими і різні прохання від них. Озвучую їх у групах. Так і проводжу збори. Запити надто різні: це продукти харчування, ліки, грілки, турнікети, сітки. У 2023-му році, наприклад, надходило багато прохань придбати тепловізор. Придбали їх того року не менш, як 50, кожен ціною 40-45 тисяч гривень. Оголошуючи збір, я завжди вказую, що ми стараємося допомогти всім, а насамперед тим, хто на передових позиціях. Допомагаємо коштами на ремонти автомобілів, заміну шин, придбання РЕБів. Завжди звітую у групах та на своїй сторінці у Фейсбуку.
– Всі кошти спрямовуєте через картковий рахунок?
– Так. За весь час діяльності рахунку «перепустив» через нього понад 2,5 мільйона гривень. Від того ще і проблему маю. Як депутат складаю декларацію, де вказую зарплату, пенсію, а також і кошти, які надходять на благодійний рахунок. Отож, дехто розпускає плітки, що я їх привласнюю. Це кажуть ті, хто так би й зробив. Мені ж з цього приводу немає чого переживати. Але, скажу чесно, неприємно таке чути. Бо ті, хто говорить, скупляться навіть гривнею допомогти. Я ж завжди кажу, що це не ми допомагаємо ЗСУ, а вони допомагають нам жити у себе вдома, працювати, спати в теплому ліжку. На жаль, не кожен це сприймає.
– За три роки якось змінилася аудиторія тих, хто донатить?
– Ні. На рахунок організатори перераховують кошти від проведення масових заходів у громаді: концертів, ярмарок, які проводять у закладах культури, школах. Від початку війни і донині із сільгоспвиробників, яких у нас в громаді чимало, завжди відгукуються і допомагають закрити якийсь важливий збір Володимир Лукаш та Михайло Логвиненко. Інші ж – ні! Ніби це питання їх і не стосується. Я ж не можу когось змусити донатить. Хочеться низько вклонитися батькам загиблого захисника Олексія Ротача із Слобідки Сергію та Ользі Ротачам. Щомісяця вони роблять донат у кілька тисяч. Є пенсіонери, які щомісяця отримуючи свою мінімальну пенсію, відразу перераховують по 100-200-300 гривень. Думаю, що настане час, коли я назву їх прізвища. А сьогодні просто дякую за таку позицію. Це, переважно, люди скромні, які роблять тихо добру справу, знаючи, що малих донатів не буває. З початку повномасштабної війни і до сьогодні понад 1000 людей долучилися до волонтерства саме через мій рахунок. Мрію про той день, коли закрию рахунок і всім подякую – після нашої Перемоги!
Олександра Гостра
