Кожне село на Прилуччині – якась особлива маленька країна, в якій люди не виживають, а живуть, попри війну. Роблять свої кропіткі щоденні справи, копають картоплю, консервують огірки. Створюють громадські об’єднання, допомагають ЗСУ, долучаються до збору коштів на потреби військовим, печуть смаколики для фронту. Моляться і доглядають за квітами. А інколи й навіть співають, бо без пісень – це не життя. Поки живі – співають…
Цього разу я побувала на гостинах в Онищенках Линовицької територіальної громади, в його великому охайному будинку культури, познайомилася с багатьма незвичайними людьми і дізналася багато цікавого…
Будинок культури впізнала одразу – примітний, красивий, з колонами на сходах. Навколо нього – простора та охайна територія, повсюди дерева, квіти…
Директорка БК Ольга Васильченко – енергійна і приязна, обводить своїми володіннями, все показує і розказує.
Лише за рік із дня свого призначення на цю посаду вона встигла облагородити все в приміщенні будинку культури: поміняти вікна і «одягнути» їх у стильні жалюзі, відремонтувати підлогу, привести до ладу стіни, поміняти меблі. Всі ці маленькі і великі «революції» зроблені зі смаком і любов’ю. На стінах – теплий абрикосовий колір, на підвіконнях – живі квіти. В усіх кімнатах красиво, затишно, чисто…
Її посада директора БК нерозривно пов’язана з її волонтерською діяльністю.
Волонтерство як покликання
З початку війни їх народний аматорський жіночий ансамбль «Журавка» (художній керівник Максим Даниленко) організовував та проводив благодійні концерти просто неба, гастролював по інших селах Прилуччини, виступав у своєму закладі культури…
Вони зібрали 104 тисячі гривень і купили для військових першу машину. Робота продовжується. Усі зібрані кошти ідуть на купівлю і доставку на фронт різноманітного оснащення нашим захисникам.
Донатять всі, хто може: підприємці, орендатори, жителі навколишніх сіл і міста Прилуки.
Пані Ольга – невтомна волонтерка, яка починала з того, що в перші тижні війни розвозила хліб по наших блокпостах. Посада директора надала їй нові можливості, допомогла розкритися як лідера, організатора, головної постаті потужного волонтерського руху.
Вона розуміє, що волонтери – унікальна, численна армія забезпечення і підтримки ЗСУ, і як не вони, то хто?
Візитною карткою їх дієвої волонтерської діяльності стали благодійні ярмарки на прилуцькому базарі «Привіз», де вона і її дівчата кожну суботу та неділю, у будь-яку пору року з восьмої ранку продають вареники та біляші, «шубу» з оселедців, пиріжки. Їх продукція дуже смачна, люди її розкупають та ще й донатять…
Важко сказати, що спонукає їх займатися волонтерством. Громадянський обов’язок, щире бажання наблизити Перемогу, любов до рідної країни... Їх безкорисливість та людяність. Чи материнське, жіноче серце, яке намагається захистити, вберегти кожного воїна, як рідного сина… Мабуть, усе разом.
Волонтерство – робота командна
Разом з Олею цю смакоту готують вдома, а потім торгують нею її донька Юлія Васильченко, Наташа та Раїса Олійники, родина Кузьмишених з Линовиці, Тетяна Шостак, родина загиблого Героя Олега Руденка з Прилук, Галина Бордюг, музикант Денис Степаненко, який робить музичний супровід під час цієї акції… А ще – Галина Коротків, Оля Оленченко, Леся Литовченко, Таня Лутченко і Наташа Суховій.
За кошти, отримані від торгівлі, та донати вони купують військовим РЕБи, які «придушують» мобільний та супутниковий зв'язок ворога і рятують життя нашим захисникам.
Ольга веде сторінку у ФБ, на якій постійно звітує перед людьми та громадськістю про те, що вдалося зробити. Її пости детально розповідають про всі справи та успіхи (до них ще додаються світлини того, що придбано за зібрані кошти, додаються рахунки, ще якісь платіжні документи).
З початку повномасштабної війни вони придбали і надіслали багато різноманітного обладнання своїм землякам та їх побратимам на суму понад 250 000 гривень. Так, на фронт були відправлені блоки багатоканальної швидкої зарядки, акумулятори до рацій, акумуляторні батареї, РЕБи, авто, шини і акумулятори для авто…
Ось такими маленькими кроками вони намагаються хоч трохи допомогти нашим мужнім захисникам та наблизити довгоочікувану перемогу.
Благодійний ярмарок став яскравим прикладом того, як спільними зусиллями можна зробити добру справу, причому не одну.
Волонтери дякують адміністрації ринку «Привіз» за їх розуміння і підтримку.
А нещодавно благодійний ярмарок пройшов у Линовиці – зібрані кошти (майже 40 тисяч гривень) пішли на закупівлю матеріалів на виготовлення окопних свічок і маскувальних сіток для інших волонтерів, а також на облаштування Алеї героїв у двох селищах.
Дівчата-волонтерки не чекають орденів, нагород і визнання, а найцінніше для них – подяка від наших хлопців, що відчувають їх постійну надійну турботу.
Зберегти культурний код нації
Родзинкою будинку культури є Світлиця, невеличкий краєзнавчий музей, заповнений автентичними рідкісними експонатами українського народного побуту. Це – перлина пані Ольги, її особлива турбота і насолода. Її любов і гордість.
У Світлиці експонати з усієї України – вона їх вишукувала по соціальних мережах, списувалася зі знайомими і незнайомими людьми з різних місць, зверталася до жителів сіл Прилуччини, шукала у хатах місцевих...
Старовинні рушники, картини (деяким більше 100 років) – кролевецькі, з мережкою, з найтоншими ніжними візерунками… Зразки народного одягу на спеціальних манекенах, килими, сувої справжнього, «бабусиного», домотканого полотна, українська піч. Прядка, рубель, висока бочка для зберігання зерна, колесо від воза, капелюхи і кошики, і навіть ткацький станок…
У цій непростій справі її підтримують, допомагають подруги з ансамблю, доньки Юля і Тетяна.
Взагалі, будинок культури – це центр спілкування і затишне місце, в якому можна відпочити навіть тоді, коли в ньому не відбуваються заходи. Жінки та дівчата поспішають туди обговорити новини та волонтерські справи, поділитися особистим. Учасники художньої самодіяльності – як родина...
Нині розробляються тематичні екскурсії для Світлиці: її господиня мріє про те, щоб подивитися на ці всі народні дива до них приїздили школярі району, дорослі, гості міста...
Ця красива жінка вражає своєю енергійністю та працелюбством, своєю відкритою усмішкою і позитивною сонячною енергетикою. Надихає, закохує, запалює, веде за собою.
Відчувається, що вона щаслива – вона має двох найулюбленіших донечок Юлію і Тетяну, зятя Дениса, онучаток Артема і Полінку. У неї є благородна справа, в яку вона вкладає всю душу, є повага земляків, подруги.
Це і є її Всесвіт, її крила, в них – сенс її життя! Так, рік виявився неабияк тяжким. Доля подарувала багато випробувань не тільки їй, а й усім нам, всій Україні. «Але нічого, – впевнена пані Ольга. – Ми впораємося, здолаємо, переможемо!»
Лілія Черненко
