Шість мільйонів гривень чистого прибутку минулого року заробило на молоці державне підприємство «Дослідне господарство “Іванівка”» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, що в Борзнянській громаді Ніжинського району. Це – саме те господарство, об яке буквально поламав зуби народний депутат Анатолій Гунько, отримавши другу підозру за розкрадання збіжжя.
Нинішньому директору «Іванівки» Андрію Скварському підприємство дісталося з багатомільйонними боргами. Проте завдяки управлінському таланту та згуртованому трудовому колективу буквально за рік він зумів погасити більшість із них. З початку року господарство отримало статус критичного, а це означає, що середня зарплата на ньому перевищила 20 тисяч гривень, з’явилась можливість бронювати критично важливих працівників. Тут навчились по максимуму заробляти на вирощеному, не здаючи збіжжя одразу з поля, а зберігати його, очікуючи найвищої ціни. У цей період господарство виручає тваринництво, найбільше ж – його молочна складова.
Витягнув підприємство з боргової ями
Андрій Скварський
Хоча конкурс на посаду директора ДП «ДГ «Іванівка» Андрій Скварський виграв у 2021 році, повноцінно керувати господарством він зміг лише у 2024 році, оскільки впродовж трьох років поспіль «Іванівку» безбожно грабували рейдери, залишаючи підприємству одні борги. Сказати, що і зараз у Андрія Скварського все добре, не можна – нове керівництво прокуратури оголосило «народному директору» (як його охрестили в селі) дві ідентичні підозри за реалізацію начебто за заниженими цінами зіпсованої кукурудзи. Андрій Віталійович переконаний, що кримінальні справи відкрили на замовлення людей, які впродовж трьох років витягували з підприємства всі соки. У будь-якому разі в судах прокуратура поки що не отримує бажаних для себе результатів, мабуть через це змінили вже і третього прокурора.
Попри все в ДП «ДГ “Іванівка”» справи йдуть краще, ніж попередні десять років – поля засіяні, тваринництво розвивається, зарплата вчасно… Ба навіть більше – всього за два роки керівнику держпідприємства вдалося погасити левову частку боргів попередників.
«У 2025 році ми погасили всю заборгованість з ЄСВ, яка формувалась десятиліттями, – каже головний бухгалтер державного підприємства «Дослідне господарство “Іванівка”» Валентина Книга. – Це – майже 13 мільйонів гривень боргу. Крім того, за минулий рік ми сплатили майже 900 тисяч гривень військового збору».
Валентина Книга
Серйозні відрахування від господарства отримав також і місцевий бюджет Борзнянської громади – майже 5 мільйонів гривень!
«3,5 мільйона гривень ми сплатили податку на доходи фізичних осіб, ще 1,4 мільйони гривень – земельного податку», – пояснює Валентина Григорівна.
Нині в Іванівці отримують роботу та достойну зарплату близько однієї сотні селян.
«Середня заробітна плата на одного працівника у 2025 році складала 18 тисяч гривень, – каже головбух. – У січні ми підняли зарплату, і середній заробіток склав 19 тисяч 260 гривень. Це не межа, адже взимку у нас п’ятигодинний робочий день, весною ж, коли перейдемо на семигодинну роботу, зарплати значно зростуть».
Через те, що в грудні середньомісячний дохід на одного працівника склав майже 21 тисячу гривень, «Іванівка» змогла оформити статус критичності. На підприємстві почали бронювати найбільш затребуваних спеціалістів.
Молоко дає прибуток
Впевнено йти вперед дозволяє правильно організована робота підприємства. Думка про те, що тваринництво є збитковим соціальним проектом, нівелюється практикою. В ДП «ДГ “Іванівка”» тваринництво витягує господарство у моменти, коли ціни на збіжжя немає. Отож доки вирощена пшениця та кукурудза лежать на збереженні, виручає молоко.
Андрій Скварський та Олег Герасименко
За словами Андрія Скварського, підприємству вдалося більш ніж удвічі збільшити показники надоїв. Так, якщо при попередниках з однієї фуражної корови надоювали до 2 тисяч літрів молока, то зараз це 5 тисяч літрів! Ціна, звісно, залишає бажати кращого, але за рахунок якості молока господарство отримує значно кращі виплати від молокозаводу. Молоко в «Іванівки» закуповує ТОВ «Агромолтранс».
Головний бухгалтер підприємства Валентина Книга, апелюючи конкретними показниками, доводить, що молочне тваринництво є прибутковим.
«За минулий рік ми отримали виручку з молока на суму 28 мільйонів гривень без ПДВ, – каже вона. – Якщо говорити про чистий прибуток, то це – шість мільйонів гривень».
В «Іванівці» утримують 300 голів дійного стада, завдяки коровам підприємство може триматись на плаву у міжсезоння.
«Ціни на молоко падають, – визнає Андрій Скварський. – Наразі базова ціна за одну тонну становить 16200 гривень, але у нас за рахунок білка та жирності виходить близько 18 тисяч гривень за тонну. Це, звісно, не ціна, але все ж…».
Що дає реалізація молока – Валентина Книга пояснює на прикладі.
«За січень цього року ми заплатили 440 тисяч гривень за електроенергію і ще 120 тисяч гривень за її розподіл, загалом 560 тисяч гривень. У той самий час ми здали на 2,2 мільйони гривень молока. Отож, як бачите, тваринництво дозволяє планувати та вчасно розраховуватись», – резюмує головбух.
5 тисяч літрів – не межа!
Відповідальним за розвиток тваринництва в ДП «ДГ «Іванівка» є головний зоотехнік Олег Герасименко. Олег Володимирович є випускником Козелецького ветеринарного технікуму, спеціалістом вищого ґатунку. Саме він підбирає максимально корисний раціон для тварин, який дає помітний приріст.
«П’ять тисяч літрів надою з однієї голови – це не межа, – каже зоотехнік. – Вже є молода група, яку ми виростили і голштинізували, вона дає 7,5 тисяч літрів надоїв з голови».
Підприємство спеціалізується на розведенні української червоно-рябої молочної породи, однак реалії сьогодення вимагають йти в ногу з часом, тож породу голштинізують.
«Матеріал купуємо у Черкасах, запліднюємо самі, є спеціаліст, який цим займається», – пояснює Олег Герасименко.
За його словами, максимум, який можна витиснути з української червоно-рябої – це 8 тисяч літрів на одну голову, а з голштина – 12 тисяч літрів. В «Іванівці» молоде покоління дійного стада вже наблизилось до максимальних показників надоїв української червоно-рябої, й планує їх збільшувати.
У чому ж секрет збільшення надоїв?
«Насамперед у генетиці, – каже спеціаліст. – По-друге, важливо підібрати правильний раціон. У молочного стада мають бути білкові та енергетичні концентрати, з наповнювачів – сіно, силос, солома, клітковина».
Окрім дійних корів, в «Іванівці» тримають 90 бичків, 96 теличок передпарувального віку та маленьких телят, які є майбутнім молочної ферми. До речі, про ферму – увесь процес доїння на ній автоматизований. Так, з доїльного апарата молоко надходить молокопроводом у холодильник, а звідти його забирає молоковоз. Доярки, які мають найкращі показники надоїв, за місяць можуть заробити близько 40 тисяч гривень зарплати, тож є стимул старатись.
Ферма, як і господарство, не стоїть на місці. Тут поступово відроджують те, що занепало.
«Минулого року по осені ми мусили продавати бичків на м'ясо, бо не було де утримувати, а цього року вже маємо відремонтований хлів, де тримаємо та відгодовуємо бичків», – говорить директор держпідприємства Андрій Скварський.
Розвивають свинарство та планують сіяти цукровий буряк
В «Іванівці» планують також відродити і свинарство. До цього часу свиней в господарстві тримали для потреб їдальні, на рік вистачало 15-20 голів. А нещодавно підприємство закупило 10 ремонтних свинок, породи Ф-1 (ландрас та велика біла), четверо вже опоросилося.
«Похвалитись особливо нічим, бо маємо поки що 75 голів, але є плани з подальшого розвитку», – каже завферми Олег Герасименко.
Тваринництво – це не лише м'ясо та молоко, але й гній, який при нинішніх цінах на добриво стає золотим. Щороку підприємство удобрює гноєм близько 300 гектарів земель, розкидаючи від 40 до 50 тонн гною на один гектар.
«Це – чудовий попередник під цукровий буряк, який ми плануємо сіяти», – ділиться планами посівної кампанії Андрій Скварський.
В цілому ж державне підприємство звершило рік з прибутками, посіяли 568 гектарів озимої пшениці і 1166 гектарів озимого ріпаку, провели зяблеву оранку під посів кукурудзи на зерно і цукровий буряк. Останню культуру вважають несправедливо забутою і перспективною. Ну що ж? Побачимо! Головне, щоб не заважали.
Віталій Назаренко, фото Миколи Тищенка
Головне фото: Олег Герасименко
