У квітні під час земляних робіт з реконструкції водогону по вулиці Любецькій знайшли рів Передгороддя давнього Чернігова.
Як повідомив археолог Ігор Ігнатенко, рів був частиною конструкцій оборонної лінії й був виритий ще за часів Київської Русі, коли Чернігів досяг піку своєї могутності. Археолог припускає, що ймовірно, це сталося в першій половині 12 століття. Однак княжа міжусобиця середини 12 століття, що переросла, по суті, в громадянську війну, пригальмувала розвиток Чернігова. Негаразди, які охопили наш край у наступному 13 столітті – монгольське нашестя, пандемії, зміна клімату, – перетворили Чернігів у маленьке містечко. Й лише у 19 столітті Чернігів перетнув межі давньої забудови.
«Розкопки показали, що Передгороддя давнього Чернігова було обведене справжнім оборонним ровом, – пояснює археолог Ігор Ігнатенко. – У давнину в цьому місці рівень ґрунту був вищий за нинішній, а отже, глибина та ширина рову були більшими, ніж ті, що ми можемо побачити на фото. На південь від рову (в бік перехрестя вулиць Любецької та Гетьмана Івана Мазепи) мав знаходитися вал, споруджений із ґрунту, вийнятого при викопуванні рову. На горі валу повинна була стояти дерев’яна фортечна стіна».
За словами Ігоря Ігнатенка, здогадку про спорудження рову саме у 12 столітті підтверджують уламки керамічних посудин, знайдені на дні рову, та його розташування – рів проходить через територію курганного могильника 11 століття, так, що одні кургани опинилися в межах міста, а інші – «за городом».
Про існування «Дальнього валу» навколо міста писав історик 18 століття – Опанас Шафонський: «… еще внѣ всѣхъ предмѣстьевъ, въ полѣ особливый древнiй валъ, во многихъ мѣстахъ уже разрытый. Онъ начинается близъ Елецкаго монастиря, в его саду; идетъ полемъ позади городского кладбища, въ северную сторону, чрезъ Могилевскую дорогу, идетъ позади огородовъ черезъ Московскую дорогу же, мимо Архiерейскаго сада, и оканчивается на лугу, у Синяго моста, на рѣчкѣ Кордиковкѣ стоящаго».
Згадували про цей вал у 19 столітті М. Марков, М. Маркевич, С. Котляров, котрі на власні очі бачили залишки валу. Але активне господарювання чернігівських містян призвело до того, що вже з другої половини 19 століття вал зник, а разом із ним і знання про те, де він проходив.
Підказку вченим надавала лише одна карта «Губернскаго города Чернигова» 1780-х років, на якій була нанесена частина маршруту старовинного валу. Чернігівські археологи та історики досі ні разу не знаходили матеріальних решток дальньої лінії укріплень стародавнього Чернігова, не уявляли його точного місцезнаходження, конструктивного влаштування та часу створення.
До моменту знахідки рову, Ігор Ігнатенко припускав, що, можливо, дальній вал і рів, з якого брали землю для його зведення, міг бути невеличким і символічним.
Віталій Назаренко, фото автора
