Доки жителі Данилівки Менського району ще тільки мріяли про власні огірки, а з’являються вони на цих землях, зазвичай, після Петра – 12 липня, Петро Корнієнко вже ними давненько поласував. Уся справа у тому, що Петро Васильович не боїться експериментувати.Хоч за професією, землемір, але коли він вийшов на пенсію то таке почав витворяти на своєму городі! Ось і цього разу він почав досліджувати новий спосіб посадки «гуркуов» – як на них кажуть місцеві. Усе вийшло чудово. Для порівняння поруч росте грядка «зелененьких», посаджених традиційним способом, у них щось тільки прокльовується.
Петро Корнієнко
— Посіяв я огірки 17 квітня, хоча можна було й раніше ? десь 10. Я викопав траншею глибиною близько 60 сантиметрів, – розповідає Петро Васильович. – Дно її вистелив пластом соломи десь товщиною 10 сантиметрів, потім пласт товщиною 25-30 сантиметрів «розігрітого» гною (той, що береться із середини кучі, він аж «горить»). Потім пласт товщиною 20 сантиметрів родючого ґрунту. Це земля, перемішана з перегноєм, мінеральними добривами. Зверху потрусив попелом. Залишив траншейку близько 10 сантиметрів.
До лунки я кидав 4 насінини, відступав сантиметрів 35-40, викопував нову лунку. Потому зверху все накривається поліетиленовою непрозорою плівкою, яка закріплюється підручними матеріалами. У даному випадку — дошками. Прополювання не потрібне. Коли «гурок» вилазить, плівка хрестоподібно розрізається.
Ще «данилівський Мічурін», як його лагідно називає дружина, вирощує селеру, а в цьому році посадив 12 кущів реманентної полуниці, сорт «Машенька». Вона повинна два урожаї на рік давати.
– Бачите, звичайна вже плодоносить давно, а на цій ще квіточки є. Доглядати за нею потрібно так. Відплодоносив урожай — полуницю скосив, а потім підгодував гноївкою.
Готує гноївку Петро Васильович наступним чином. На 1 відро гною додає 10 відер води. На відро води додає одну жменю комбінованих добрив.
Перед обробкою рослин гноївкою їх потрібно спочатку полити звичайною водою. Окрім полуниць, обробляє нею агроном і помідори.
Своєрідно господар бореться із колорадами. Щоб підлі жуки не з’їли його баклажанів, він перед посадкою обробив їх корінці у суміші «Престиж». На сьогодні баклажани ніби цілі.
Найбільше поле для дослідів — це картопля. Тут уже пояснення дає друга половина — Галина Олексіївна, вона, до речі, вже дійсно агроном за освітою і має досвід роботи.
– Вирощуємо ми близько 10 різних сортів. Дивимося, як він себе поведе, слідкуємо за плодово-смаковими якостями. У минулому році був у нас сорт «Дзвін», та не було з ним діла — дрібна, неврожайна.
Гарно зарекомендували себе сорти «Придністровський», «Біла роса», «Роккі», «Слов’янська», дуже гарна «Червона шапочка».
І тут присутній зі мною на екскурсії городом голова Данилівської сільради Володимир Скляр заперечив:
– Не довіряю я «Словянській», був якось рік, коли намучився доволі я з нею і врожай малий отримав.
А ще півсотки картоплі господарі приберігають для «сьогоднішнього» столу. Викопали, почистили і з’їли. Тож жуків на цій картоплі вони не збираються труїти, а знищують збираючи.
І найголовніше диво цього городу — це кущ мамардики, індійської ліани, яку вправний господар уперше посадив у цьому році і чекає, коли вона виросте.
Тож чекайте репортажів із Данилівки, адже Петро Корнієнко окрім того, що він — вправний городник, ще й знаний травознай. Та й мамардика колись обіцяє вирости.
Олександр ЯСЕНЧУК, с. Данилівка Менського району
