Кожного квітня людство вшановує героїв-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Багато з них уже нема в живих. Ще більше стали інвалідами. Мільйони людей отримали психологічну травму. Назавжди поняття «мирний атом» буде асоціюватися із жахливою війною, у якій не видно ворога, а тільки жертви.
Аварія в Чорнобилі стала однією з найбільших катастроф в історії людства. Від двох надпотужних вибухів через проломи було викинуто велику кiлькiсть уламків конструкцій, таблеток двоокису урану i шматків графіту, 500 млн кюрі радіоактивних речовин. Еквівалент потужності вибуху дорівнював 500 атомним бомбам, скинутим на Хiросiму. У перші дні аварії загинуло 30 чоловік, у тому числі: двоє — від обвалів конструкцій та опiкiв, решта 28 — від гострої променевої хвороби, 237 учасників із таким же діагнозом було госпiталiзовано. Після них були тисячі…
Фактично оправдано, що на ліквідацію аварії направлялось багато людей — в цьому була необхідність! Люди знали, на що йдуть та що втрачають, але розуміли, що це потрібно було робити і робити швидко. У кожного в душі був свій наказ — вистояти!
Там, де був я, ми працювали в три зміни, кожна зміна налічувала 750 військовослужбовців, за добу це 2150 чоловік.
За перші п’ять мiсяцiв Чорнобильської трагедії дістали значні дози опромінення 75 тис. осіб, які брали участь у її лiквiдацiї. Із них 1874 одержали дозу понад 25 бер (бiологiчний еквівалент радiацiї).
Повністю текст читайте у друкованому тижневику «Біла хата»
Текст — Анатолія ЛІГУНА, голови Чернігівської обласної організації Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль України», полковника запасу, учасника ліквідації аварії
Фото — Сергія КОРДИКА