Днями до мене звернулися друзі, побратими-бандерівці, і передали унікальний подарунок. Один француз на імʼя @Remi Fritsch великий прихильник України й дослідник Першої світової війни, попросив передати оригінальну медаль учасникам битви за Верден (найтриваліша та найзапекліша битва першої світової) оборонцям Бахмута.
Так ця медаль опинилася в моїх руках.
Гадаю, що ця нагорода колись займе місце в музеї російсько-української війни.
А нині — це передусім присвята моїм побратимам: воякам 5 окремої штурмової Київської бригади, що вже рік бʼється у Бахмуті.
Бригаді, за яку справи говорять більше, ніж слова. Якій можливо не вистачає піару, але точно не бракує мужності. Першій в історії України штурмовій формації, що формувалася за натівськими стандартами й за традиціями козацьких сердюцьких полків. Напевно єдиній бригаді, сформованій після початку широкомасштабної війни, яку жодного разу не відводили з лінії фронту і не виводили на відновлення. Бригаді, в якій перший командир Pasha Hunter сам заводив у бій, ішов першим і виходив крайнім.
Це посвята чоловікам і жінкам, що прийшовши за покликом серця абсолютно цивільними людьми, стали сильнішими за залізо у безперервних понад 18 місячних боях на Донбасі.
Це присвята полеглим, що безстрашно йшли в штурми, не відступали і не здавалися, кладучи голови за друзів своїх.
Це посвята скаліченим і пораненим, що втратили здоровʼя, але ніколи не втратять гідність і силу духу.
Це присвята тим, хто і далі в земному строю бʼється за кожен сантиметр української землі. За фортецю мурами якої є вони самі.
Це присвята величезному Духу, Волі і Вірі тих, поряд з ким маю честь битися.
Наш Верден триває…
Юрій Сиротюк отримує від керівника ОУН Олега Медуниці передану з Франції медаль оборонцям Бахмута
Наші позиції щодня атаковані роями дронів-камікадзе, перемелені артою і авіацією, поорані мінами і поскороджені градами, стоять і утримують наступи російської армади.
Ми бʼємся і не здаємся.
Завжди на вістрі списа.
Будь-де будь-коли готові битися і перемагати…
Юрій Сиротюк
