Традиції. Існує традиція проголошувати тости на всіх рівнях, від іменин до офіційних прийомів. Вино та його споживання — один із найдавніших факторів людської культури. Вино опосередковує певний тип людського спілкування, де воно становить певну культурну цінність.
Вино — це така тонка річ, що його потрібно вміти відповідним чином пити. В іншому випадку не зможемо оцінити повною мірою кращі якості цього шляхетного напою.
Про вічність думають над келихом вина. Вміння «зрозуміти» вино є важливою складовою культурного рівня особистості. Кожна людина повинна мати власне уявлення про вино і мистецтво його оцінки. Скільки людей — стільки думок і смаків. Певним винам надають власні художні означення: аристократичне «Шаблі», божественний «Мускат», благородний «Совіньон», витончена «Фетяска», церковний «Кагор».
Істина у вині, вважали римляни і вказували на те, що сп’янілий може інколи виказати всі таїни. У Римі, як свідчить Клавдій Еліан, беззастережно дотримувались звичаю: вина не пили невільна жінка, ні рабиня, ні порядний римлянин, поки не виповнювалось йому тридцять п’ять років.
Гіппократ стверджував, що вино допомагає хворим людям більше, ніж милість богів. Були в той час й інші думки. Спартанці вважали, що пити вино мають право старі. Такої ж думки дотримувались віддалені на тисячі кілометрів і років ацтеки Мексики. Пиятика в них строго каралась, і вирок залежав від соціального положення винуватця — чим воно вище, тим страшніша кара. Раба піддавали тілесному покаранню, вільного перетворювали на раба, знатного негайно страчували. Була кара і в Росії. Борис Годунов завів особливі «бражні» тюрми, куди кидали алкоголіків, попередньо жорстоко покаравши батогами. Такий був п’янству бій.
Вино дає три відчуття: насолоду, сп’яніння й огидність. Атилла закінчив життя через пиятику на власному черговому весіллі. Македонський теж любив випити. Брежнєв випивав, не закусуючи, а лише задимлюючи цигаркою.
Далі буде...
Михайло КУРДЮК, с.Тростянець, Ічнянський район
