Понедельник, 2 декабря 2024   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Люблю життя! Воно – моє...

Люблю життя! Воно – моє...


Творча майстерня

* * *

Україно, ти – моя молитва,

Ти – вечірня й вранішня зоря!

Ти єдина в світі мати – Батьківщина,

Я – твоє незрадливе дитя.

Україна – це моя родина,

Дружна і хорошая сім’я.

Це – калина в лузі й горобина,

Що до мене тягнуться гіллям.

Україна – це поля родючі,

Жайворонка спів у небесах.

Це – дитячий сміх веселий

Й райдуга, що зігріва серця.

Україна – це ліси і гори,

Це – моря і неба синь.

Це – чудові люди всюди,

Що тебе любитимуть завжди!

Місяць-місяченько

Колись чимчикувала я стежинкою через поле. Тоненький місяць був схожим на серп. Раптом він сховався у горобині… Пройшла трохи, аж бачу – на верхівці ялинки місяченько примостився і став уже схожим на літеру «Р». Ще трішки покрокувала. Поглянула вгору, а місяць у небі пливе, наче човник на Десні. А потім він перетворився на дольку соковитої дині... Був той місяць – дуже молодим, а вечір – синім-синім!

Золота кульбабка

Кульбабка у лузі була золотою, гарною. Не боялася нікого і нічого. Навіть вітру сильного. Аж через кілька днів кульбабка посивіла. Як тільки посивіла, так і з вітром полетіла…

Літній дощик

Загримів веселий грім. Дощик теплий пішов. У лісі миють свої коси білокорі берізки. А дубки кріпенькі – чубчики рясненькі. Он липа зігнулася під дощем – миє листочки ретельно. Перед дзеркальцями калюж приймають сосни душ. Горобини та осики миють шийки, миють спинки. Зайчик миє вушка, а мухомор – беретик… Мийтеся, кому не ліньки, адже дощичок іде, теплий, літній!

 

Люблю

* * *

Липень… Липень! Маківочка літа!

Люблю твої я ранки росянисті,

Спів жайворонка в небі чистім,

Черешні-вишні у намисті

І маків-цвіт у полі золотистім.

* * *

Люблю життя! Воно – моє.

У нім є сад і зорепад,

А ще – вікно у світ широкий,

Яке щодня я відчиняю

І сонце радісно вітаю.

* * *

Люблю свої літа –

До них я дожила,

Піснями й працею прикрашені вони.

Я вдячна долі, що вишивала їх мені!

* * *

У мене є онуки і онучки –

Цілую їхні милі личка й ручки.

Діти дітей – продовження моє,

Найбільше щастя, що у мене є!

* * *

Люблю лелеку!

Він завмер в усій красі –

Пантрує жабку, що сидить на камінці;

Вона мелодію накумкує-співає –

Чудова пісенька довкола знов лунає…

Ліана Лещенко,

с. Курінь Бахмацького району, Чернігівщина


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2024 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/