В лісах Чернігівщини нинішньої зими сіроманці вкрай знахабніли. Вони збиваються в зграї по 5—8 особин і нападають навіть на велетнів-лосів. Справжня біда для беззахисних травоїдних. Нещодавно лосиха безстрашно захищала своїх двох дитинчат... Але про все по-порядку.
Незабаром в усіх мисливських господарствах Чернігівщини розпочнеться облік диких тварин, які все ж таки перезимують, незважаючи на міцні морози і глибокі сніги нинішньої зими.
Щоб пересвідчитися в багато разів на практиці перевіреній істині, що вся лісова дичина добре зимує, якщо їй кормів не бракує, ми з начальником мисливського відділу Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Миколою Пирогом вирішили побувати в ТОВ СМП «Рись» на Остерщині — одному з найкращих мисливських господарств Сіверського краю.
Щоб довідатись, чим саме там підгодовують лісових мешканців, в яких обсягах, в які способи і наскільки ефективно тамтешні кормові раціони впливають на збереження поголів’я диких тварин і птаства в умовах суворої зими.
І ось ми в засніжених лісах на правобережжі Десни, в природній домівці для цілої череди лосів, оленів, диких кіз. А ще ж ця зелена хата прихистила десятки виводків фазанів, куріпок, зайців, білок, лисиць. А ще — вовчих зграй, які перебігли на Остерщину під час літніх і осінніх пожеж у чорнобильських лісах і на торфовищах. Нині вони найбільша біда для копитних і хутрових постійних лісових мешканців.
Центральна садиба мисливського господарства «Рись» розташована у селі Виповзів Козелецького району, а його угіддя займають 14,9 тисячі гектарів, із яких 10 тисяч —переважно хвойний ліс, а 4,9 тисячі гектарів — польові і водно-болотяні масиви.
Вже шостий рік очолює це клопітне господарство досвідчений знавець мисливської справи Сергій Іванченко. Разом із мисливствознавцем Валентином Сергієнком і єгерями Олегом Гольцем та братами Олександром і Сергієм Матюшко на нинішню зиму ще з літа і осені для підопічних лісових мешканців припасено понад 60 тонн зерна кукурудзи, понад 30 тонн жита, а ще близько 10 тисяч віників із кропиви, молодих гілок липи та верби. Це нині справжня комора вітамінів і поживного корму для лосів, оленів, диких кіз.
Господарі мисливських угідь гостинно запросили нас на власні очі побачити, як влаштовані і як працюють лісові стаціонарні їдальні для диких тварин. Ми не пожалкували, що по глибокому снігу і вранішньому морозцю добиралися до стаціонарних автоматизованих годівниць, які через кожну годину з допомогою таймера автоматично, з характерним звуком, відкривають бункер із зерном, яке висипається безпосередньо в годівницю. Треба було бачити, як на звук таймера, ніскілечки не боячись, до годівниць підбігають стрункі олені та красуні лісу козулі.
— Донедавна ще до цих годівниць не соромилися набігати і дикі кабани, — розповідає мисливствознавець Валентин Сергієнко. — Але африканська чума майже повністю викосила кабаняче плем’я. І невідомо, коли воно відновиться.
А от поголів’я оленів та кіз, за словами мисливствознавця, щорічно збільшується. Воно, за підсумками обліку 2014 року, нараховує до шести десятків лосів та оленів і до півтори сотні кіз. Поголів’я копитних внаслідок ситої зимівлі добре розмножується, майже повністю зберігаючи приплід та молодняк. Не виснаженій голодом дикій тварині ніяка, навіть дуже сувора, зима не страшна. До того ж, у неї достатньо енергії, щоб позбутися переслідування зграєю вовків блискавичною втечею.
— А сіроманці в нинішню зиму вкрай знахабніли, — каже єгер Олег Голець. — Вони збиваються в зграї по 5—8 особин і нападають навіть на велетнів-лосів. Справжня біда для беззахисних травоїдних. Оце нещодавно набрели в гущавині вже на останки лосихи і двох лосенят. Видно, що матір безстрашно захищала своїх дитинчат — на місці нападу стільки снігу до землі витоптано, стільки молодняку поламано, що й не сказати.
А ще в цьому мисливському господарстві ось уже четвертий рік займаються вирощуванням фазанів. Щорічно до сотні особин цього красивого птаха випускають на польові та водно-болотяні угіддя, де він буквально розкошує у присипаних снігом, але некошених високих травах, успішно розмножуючись та заселяючи нові території.
Фазани настільки добре акліматизувалися, що залюбки купаються в глибокому снігу, радісно запрошуючи до цього заняття один одного. У цьому ми змогли самі переконатися, ловлячи в фотооб’єктив цих жвавих барвистих птахів.
І ще про одну характерну рису господарювання в ТОВ СМП «Рись» слід сказати: до його мисливських угідь забули дорогу браконьєри будь-якого штибу. Бо відучили, не прощаючи ані найменшого порушення законодавства про полювання. Де з протоколами вилучення мисливської зброї, де з добрячою прочуханкою на місці браконьєрства та з накладанням відповідного штрафу за порушення. І це, незважаючи ні на які високі посади і статуси заїжджих шкідників.
Вже від’їжджаючи з гостинної мисливської садиби, ми познайомилися з іще одним її мешканцем — пречудовим диким козликом. Він саме тут вирішив перезимувати. І зимує цей безіменний, і харчується в одному хлівці зі свійськими вівцями.
Навіть цей факт переконливо свідчить, що в ТОВ СМП «Рись» на Остерщині і звірина, і птахи перезимують без втрат, а весну зустрічатимуть з готовністю примножити фауну лісів здоровим молодняком — як серед диких тварин, так і серед співучого птаства.
Микола Тищенко. Фото автора
