Чуйність. «Гей ви, козаченьки!»
Курінь на Бахмаччині – село козацьке, і тут шанують звитягу! Тож традиційно влаштували святковий вечір, запросивши мужніх учасників АТО, волонтерів, чорнобильців, воїнів, які побували в «гарячих» точках. Відбулися урочистості в ошатному кафе ПСП «Авангард». Герої цього свята зайняли місця за щедро накритими столами і спочатку насолоджувалися концертом, який підготували талановиті митці сільського Будинку культури. Всі пісні звучали з такою задушевністю! Згадав, що торік на цьому святі були присутні фронтовики Великої Вітчизняної війни. Немовби прочитавши мої думки, ведучі чудового вечора згадали імена курінських ветеранів (це – І. І. Савченко, К. І. Кеба та М. Д. Витюк), які живуть у селі, але через поважний вік не змогли завітати нині до гостинного кафе.
Гей ви-козаченьки
Свято сповнилося словами привітань, побажань, лунали вони як на адресу винуватців свята, так і організаторів урочистості. До речі, коли розмовляв з учасниками зустрічі у перерві, почув цікаві думки. Співрозмовники висловлювали подяку на адресу очільника сільгосппідприємства «Авангард» В. М. Булаха, який всі ці роки не ділить курінців на своїх і чужих. Тут за столами зустрілися мешканці Першого і Другого Куренів. Часто це єдина можливість поспілкуватись за цілий рік тим, хто живе на протилежних околицях довжелезного села.
Хтось пригадав, що сільський голова Л. В. Вдовенко започаткував цю традицію більше десяти років тому. Лунали слова подяки і на адресу артистів, які кожного разу оновлюють святкову програму, сповнюють її ще більшою задушевністю.
А потім підійшли атовці: «Ми дуже вдячні Василеві Булаху за підтримку, надану нам під час служби, відчували постійний зв’язок з рідною стороною. Хоча голодувати не довелось, але казенні харчі, зрозуміла річ, такими і залишаються. І як приємно було отримати кусень сала й іншу сільську смакоту, котрі нагадували про домівку, родини, рідне село. То були гостинці від директора ПСП. Це вже не говорячи про надіслані на передову запчастини до автомобілів, пальне і мастило, медикаменти та продукти».
А ще просили учасники бойових дій у Донбасі: «Як будете писати, обов’язково згадайте, що нещодавно Василь Миколайович передав у 58 бригаду, саме в ній служать чимало наших земляків, бензопилку «Штиль». Вона не тільки стане зручним знаряддям для облаштування побуту тим, хто там служить, а стане невидимою ниткою, що єднає долю тих, хто – там, із тими, хто – тут».
До їх думки приєднався Сергій Юр’єв – інвалід АТО, один із наймолодших добровольців: «Коли повернувся з війни без руки, з пораненнями, не знав, як житиму далі. Знаєте, живу у сусідньому селі, та доля звела саме з Василем Миколайовичем – із чуйною людиною. Він підтримав і словом, і коштами. Зробив це тактовно, як рідний батько. Саме він повернув віру у людей, у життя, надоумив в ступи до вузу».
У козацькому селі Курені Богданів дух витає над сосновими борами. Тому зовсім не дивно, що курінців було так багато і серед учасників Великої Вітчизняної, також найчисельніша їх когорта відрядилася приборкувати чорнобильський атом. І в АТО служили та служать чимало воїнів із хвойного смолистого краю. Такі вони курінські козаки – захисники України. Коли лунає «Гей ви, козаченьки», відразу згадую про них.
Борис Бобришев,
с. Курінь Бахмацького району, Чернігівщина
