«Північний полюс України», село Мурав’ї, що входить до Грем’яцького старостату Новгород-Сіверської громади на Чернігівщині, залишився без людей. Після того, як росіяни зруйнували міст через річку Судость, останніх мешканців села відселили. Здебільшого людей переправляли на човнах. У сусідньому Грем’ячі, незважаючи на щоденні обстріли, продовжує мешкати половина від довоєнної чисельності населення.
Село Мурав’ї знаходиться біля кордону з Росією, у місці впадання річки Судость у Десну. Відстань до центру громади становить близько 48 кілометрів. Мурав’ї причаїлися у самісінькому тилу ворога України – це крайня північна точка України, з трьох боків оточена річками. З четвертого боку – кордон із Брянською областю Росії, етнічною Стародубщиною, окупованою росіянами 1921 року. Найближчий населений пункт – російська Біла Берізка, до якої всього 16 кілометрів.
До початку великої війни в Мурав’ях проживало приблизно 50 мешканців. Зараз – немає нікого.
«Ми просили людей виїжджати звідти давно, жити там небезпечно, – каже голова Новгород-Сіверської громади Людмила Ткаченко. – Але селяни прислухались тільки після того, як росіяни авіаударом зруйнували міст через річку Судость – єдиний сухопутний шлях, що з’єднував село з материковою Україною».
За словами міської голови, евакуація була дуже складною. Людей переправляли на човнах.
«Зараз там вже немає нікого… Село обстрілюють постійно. У нас там був фермер Пустовойт, то він частину техніки встиг вивезти, а частина залишилась там. Вже не робоча, вся побита», – каже вона.
За словами Людмили Ткаченко, щоденно обстрілюють і Грем’яч. Незважаючи на небезпеку, в селі продовжує жити половина населення, працює старостат та комунальні служби.
«Не знаю, чому вони тягнуть з виїздом, там неможливо жити, – говорить Людмила Ткаченко. – Немає такого дня, щоб Грем’яч не обстрілювали – в школу прильоти, в ФАП прильоти, в центр села – прильоти. Там постійно обстрілюють. Життя, як на фронті – в городи та будинки прилітає. Разом із тим там працює наш староста і комунальне підприємство. Бригади РЕМ працюють навіть під обстрілами, відновлюючи електропостачання».
У Грем’ячі постійно проживає і староста, який відмовляється залишати своїх людей. За словами голови громади, всю гуманітарну допомогу насамперед завозять у прикордонні села, такі як Грем’яч, Михальчина Слобода, Бучки.
Віталій Назаренко
