Як компартійного функціонера намагаються зробити українським патріотом: Леонід Палажченко.
м.Чернігів, 7січня1990 року, біля обкому. В центрі Палажченко
Нагадаю деякі факти з його біографії: У січні 1966 – жовтні 1978 років – 1-й секретар Чернігівського районного комітету КПУ Чернігівської області.
У 1978 – квітні 1979 років – секретар Волинського обласного комітету КПУ.
У квітні 1979 – січні 1984 років – 1-й секретар Волинського обласного комітету КПУ.
У січні 1984 – січні 1990 років – 1-й секретар Чернігівського обласного комітету КПУ.
м. Чернігів, центральний стадіон. Ковбасна революція, 1990 рік
Завершення його владної кар’єри символічно: у січні1990 року Ковбасна революція у Чернігові позбавила його владної посади. Комуністичний режим не пробачив йому, що не зміг утримати «в узді» народ, рухівці стали серйозною політичною силою.
Тому після цього фіаско він потрапляє у Київ на посаду наукового співробітника Інституту землеробства Української академії сільськогосподарських наук і так 2 грудня 1993 року завершив свою трудову кар’єру та земне життя.
Його успішна кар’єра до зіткнення з народним гнівом та українським національно-демократичним рухом спиралася на використанні всіх важелів адміністративно-командної системи комуністичного режиму. Так, тієї системи влади, що спиралася на терор, безкарність й беззаконня, тотальну пропаганду.
У тодішніх комуністичних партійно-радянських колах Чернігівщині про нього казали, що він майстерно «ламав людей через коліно», був брутальним «матерщинником» і самодуром. А як не стало можливості народ силою усмиряти, то Л. Палажченко і зламався. Він не мав жодного уявлення про демократичні форми і методи керівництва. Його боялися, а коли зняли з посади, то відвернулися…
м.Чернігів, біля обкому Компартії. 7 січня 1990 року, з архіву Лук`яненка.
До речі, кандидатську дисертацію з економіки сільського господарства йому писав саме Чернігівський райком комуністичної партії і не тільки... Це так, до слова про його наукову кваліфікацію і кар’єру…
Отже, біографія Леоніда Івановича Палажченка – розповідь про кар’єру успішного представника колоніальної адміністрації комуністичного режиму.
ТАКУ СПАДЩИНУ ДЛЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ ВИХВАЛЯЮТЬ І ПРОПАГУЮТЬ ДОПИСУВАЧІ ЦІЄЇ ПУБЛІКАЦІЇ? ТАКУ СИСТЕМУ ВЛАДИ БАЖАЮТЬ ВІДРОДИТИ «близькі» і «соратники»?
Ще нагадаю, що у статті 2 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» чітко вказана причина засудження владі, якій так вірно служив Л. Палажченко. У Законі зазначено: «Комуністичний тоталітарний режим 1917—1991 років в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, заподіянням моральних і фізичних страждань під час застосування психіатричних заходів у політичних цілях, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв’язку з цим засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина».
Звичайно, що сам Л. Палажченко і такі, як він, підпадають під декомунізацію. Мабуть саме тому публікація анонімна.
Можливо, це таке собі випробування сучасного суспільства на міцність: назвати ворога України українським патріотом?
Будьмо пильні! Вічно вчорашні нічого не забули і нічому не навчилися!
Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті
На першому фото: Біля Чернігівського обкому КПУ
