Бабусині казки.
У всіх є творчі здібності. І дуже важливо їх реалізовувати. А ще краще видати власну книжку, якщо ви пишете вірші або прозу. Заробити навряд чи вийде, але мати власну книгу все-таки приємно. Світлана Петрівна Кириченко-педагог, член «Літературної вітальні» Ніжинської центральної міської бібліотеки ім. М. Гоголя, має на сьогодні три різножанрові збірки в авторській редакції, видані у ТПК «Орхідея».
Це «Просто верь в себя и все получится...», «Бабусині казки» та «Путешествие в мир сказок». Перша збірка складається із спогадів, зарисовок та віршів. Авторка ділиться красою зимових й осінніх пейзажів рідного міста/ «Зимняя сказка», «Осенняя рапсодия», «Зеленое море»/. І раптом-незвичайна назва «Колыма, ты Колыма-чудная планета…».
Виявляється, що авторка разом із сім'єю жила у краю вічної мерзлоти-Колимі. Було це у 70-х роках ХХ ст. Навколо їх селища Дебін-тайга й сопки. Зимою морози до 50 градусів. І царювала зима довго, а іншим порам року відводилося дише 3 місяці. Світлана Петрівна викладала у школі іноземну мову. Вона згадує особливості клімату далекої Півночі, незбагненне Полярне сяйво та власні пригоди.
Викладала Світлана Кириченко свій предмет і на Чукотці, в заполярному м. Певек. Шкільні свята ніколи не обходилися без самовару. На Чукотці не уявляють життя без чаю. А ще були певекські ромашки — чарівна окраса тундри, букетик яких був найціннішим подарунком. На згадку про Колиму, Магадан і Чукотку залишилися фотоальбоми. Своїм друзям і колегам з російської Півночі присвятила вона поетичні твори «Волшебная страна Певекия», «Южак», «Подари мне сказку», «Встреча». У розділі «Проба пера» - ілюстровані вірші для дітей. Вони про онуків Андрія і Дар'ю.
Світлана Петрівна Кириченко народилася у Ніжині 10 квітня 1947 року. Після закінчення середньої школи №7 вступила до Ніжинського педінституту/тепер НДУ/. Там займалася спортом, грала у волейбол, баскетбол. Потім працювала вчителем англійської мови у Вертіївській та Сосницькій середніх школах.
Писати вірші і прозу почала з 1986 року. Була дописувачем газет на Колимі, Чукотці, Івано-Франковщині. У 1993 році С.П. Кириченко повернулася до рідного Ніжина. Тут вона викладала англійську мову у Ніжинському агротехнічному інституті, займалася культурно-масовою роботою, навіть писала сценарії. Її публікували місцеві газети, обласний «Гарт», газета «Порадниця».
Згодом педагог почала писати казки для онуків.Так Світлана Кириченко стала казкарем. Давно відомо, що наше місто стимулює закладені Богом здібності й надихає на творчість. У вільний час літератор шиє, в'яже спицями й гачком. Читачі бібліотечного абонементу пам'ятають її вироби на виставці «В нашій родині усі майстрині».
Як навчитися складати казки? Чи можливо самому придумати щось цікаве, коли згадуєш лише теремок, Оленку з козликом, сплячу красуню? Дітям подобається слухати казки, а ви вже прочитали всі книжки і не знаєте, де взяти щось нове. Спробуйте самі скласти казку (якщо маєте літературні здібності). Але не лякайте дитину великою кількістю небезпек для героїв твору. Цей жанр має свої особливості.
У казці завжди щасливий кінець. А погані герої програють позитивному персонажу. Існує моральна проблема. Необхідно ввести елементи чаклунства, бо це ж казка. Придумайте міфічних істот, тварин, що розмовляють, чарівні предмети побуту. Зробіть казку емоційною, щоб вона залишилась у спогадах вашого чада на все життя. Адже казки-це прекрасно! Ми давно вже дорослі люди, але пам’ятаємо казкарів братів Грімм, Ш. Перро, Г. Х. Андерсена. Персональна казка для дитини враховує її інтереси, вік, розповідає про героїв, які подобаються. « Обов’язково читайте, розповідайте і пишіть їх своїм малюкам»-рекомендує педагог С. П. Кириченко.
Збірка «Путешествие в мир сказок» доступно розповідає дітям історії кохання: «Пчелка Чио», «Принцесса Розалинда», «Три сестрицы-мастерицы», «Чудище лесное». Є навіть фантастична історія мандрів у часі- «Новогоднее приключение». Книжечка «Бабусині казки» -про маленьку білочку Руді, у якої добре і щире серце, та її друзів/»Білочка Руді»/, покинутого Велосипедика / «Казочка про Велосипедика»/, розбишаку Сергійка / «Як тваринки провчили розбишаку»/, струнку Ялинку, що прагнула веселого життя / «Лісова красуня»/. Не обійшлося і без кохання. Бідняк мріє видати дочку заміж для її щастя, а багатій свою-для власного збагачення / «Наречена для царевича»/. Присутні й знайомі персонажі мачухи та падчериці / «Казка про дідову дочку»/. Гарно кінчається «Казка про Веселинку та Іванка-сина коваля». Вродлива царська донька покохала простого хлопця і все закінчилось гучним весіллям.
Щоб почитати книжки казкарки Світлани Кириченко, завітайте до Ніжинської центральної міської бібліотеки ім. М. Гоголя.
У творах Світлани Кириченка багато душевної краси, любові та світла. Авторка ніколи не думала, що писатиме казки. Це вийшло якось раптово. Коли вона пише, то живе разом з казковими персонажами їх життям. Тому казки такі живі й емоційні. Вони цікаві за сюжетом, ілюстровані, повчальні. В них присутній виховний момент- останній рядок, у якому пояснюється, для чого ця казочка. Це підказка для дитини.
Казки мають терапевтичний ефект, програмують віру в перемогу добрих вчинків. Діти, як відомо, виростають на казках. Це їх перше знайомство із навколишнім світом та літературтурою. Отже, зверніть увагу на творчість ніжинського казкаря Світлани Петрівни Кириченко.
Наталія Старінко, м.Ніжин
